- Давай ще пополощемо.
- Не хочу полоскати! У мене вже з вух лізе це полоскання…
- Хочеш до лікаря?
- Ну гаразд, дай пополоскати, тільки востаннє…
На кухні догорав википілий, забутий на вогні чайник.
За два дні по тому Аліку стало набагато краще - чи то нескінченні полоскання допомогли, чи то вступив у свої права бісептол. Син поривався схопитися й бігти на вулицю - Юля придумувала для нього все нові розваги, читала до хрипоти, майструвала гараж із зошитових аркушів, намалювала штук п’ятдесят машинок…
Увечері несподівано прийшли гості - принесли цілу сумку їди, вина та фруктів. Алік уминав за обидві щоки; липку церату зняли зі столу, протерли ганчіркою тьмяний пластик, розставили знайдені в буфеті склянки.
- А ви чудово тут улаштувались, - не знати чому раділа Іра.
- А абрикоси! Просто у вікно лізуть, - заметушився Олексій.
Юля натягнуто всміхалася.
Алік довго не бажав засинати; коли він угамувався нарешті, Юля навшпиньки вийшла на балкон, де третій день погойдувався на вітрі її сухий, зашкарублий від солі купальник.
У містечку горлали дискотеки - разом штук п’ять. Добре, що тут, віддалеки, їхній гуркіт майже не чути, в усякому разі, можна терпіти…
Гості пішли близько півночі; на маленькому кухонному столі стояли купою недоїдки.
- Чому ти так себе поводиш? - запитував Стас. - Вони ж образились! Ніби ти ними бридуєш, не бажаєш із ними сідати за один стіл…
- Ну, Стасе, я ж утомилась. Й Алько недужий…
- Алько вже завтра бігатиме, наче кінь… Що тобі - важко півгодини прожити без кислої міни? Без страдницької складки на лобі?
- Якби ти більше думав про свою дитину… - сказала Юля крізь сльози.
Стас замовк надовго.
Стас відійшов до вікна; дивлячись у його спину, Юля з жахом зрозуміла, що зараз, на її очах, пробуджується до життя гном. Усі ці дні він ходив десь поряд - і ось так, необережним словом, вона сама прикликала його. Їй уявилося страшне: Стас обертається, і в очах його…
