Невже він - Препаратор?
Мурах утомився. Рухався все повільніше й повільніше, інколи й зовсім завмирав; старший Коршак закусив губу від напруги.
Намагаючись відволіктись, я став думати про інше - і раптом зрозумів з усією виразністю, що хазяїн готелю, з якого я так знущався сьогодні вранці, зовсім не обманював мене. Це я помилився в розрахунках. Та срібна монетка входила в плату за два номери.
Значить, він не брехав мені. Срібна монетка приросла до його лоба, без магічної допомоги відірвати її не варто й намагатись. Таким чином я хотів назавжди віднадити його від обману…
А він і не брехав зовсім.
Я вмився потом.
Я навіть зробив спробу встати - та враз одумався.
Пізно. Я вже на підході до Мармурових Печер. Мене вже давно нема в цьому місті, в цій кімнаті… Нас із Орою розділяють довгі дні дороги…
Мурах, ледь переставляючи ноги, ступив на поріг мурашника.
Коршак вище підняв руки:
- Па-а… не-е… - вимовив над силу. - Ви при-ибу… ли… Уперед!
Парчева занавіска розчахнулась, підхоплена поривом вітру.
І досі притискаючи до грудей свої скарби, я ступив уперед…
І сторчма покотився з некрутого, та дуже кам’янистого схилу.
“Магічна етика - система норм моральної поведінки магів, їхніх обов’язків щодо магічної спільноти й один щодо одного. Найвищим критерієм магічної етики є ставлення мага до власної магічної гідності. Усяке діяння чи намір, який принижує мага у власних очах, є неетичним…
Принука мага будь-якого ступеня до будь-якої дії є неетичною.
Прохання про допомогу, звернене одним магом до іншого мага й не підкріплене угодою (тобто прохання про безкорисливе діяння на користь прохача) є неетичним”.
Треба б половину грошей зажадати назад, думав я втомлено. А якби тут була прірва?
