просвічувало замовляння-кат; у мене перехопило подих. Ніколи ще мені не доводилося стикатися з таким недвозначним, простим і жорстоким бажанням убивати. Досі навіть найлютіші мої вороги не опускались до такого…
Стримуючи дрож, я підняв руку з глиняним бовваном. Ніби демонструючи його зеленій кулі - хоча замовляння нічого не могло бачити й ні на що не бажало дивитись.
Воно було простим, як сокира. І таким же нещадним.
Спалах! Я не втримався на ногах і сів.
Якийсь час зелена куля й досі висіла над моєю головою. Потім луснула - ніби в зеленій плоті на мить розкрився червоний рот…
І нічого не сталось. Тільки специфічний запах - чи то цвітіння, чи то гниття.
Не думаючи, що роблю, я приклав глиняного боввана до сухих губів. Поцілував потворну голову.
Розв’язка наближалась, та квапити її було не слід. Мене знайшли, мене захотіли вбити, та не змогли; що буде далі?
Далі дуже довго не було нічого.
Туман розвіявся так само швидко, як і перед тим згустився. Я бродив по горбах, розшукуючи побачений побігайком чорний отвір у землі. Я присідав відпочити, прислухався, чекав; я виробив, нарешті, ще одного шпигуна, і той безкарно ганяв по околицях доти, доки не скінчилася вкладена в нього енергія.
Господаря пагорбів ніби драконом злизало.
Невже принцип пониженої вразливості обернув замовляння-вбивцю проти свого ж творця? Невже Ондра Голий Шпиль лежить тепер, уражений власним заклинанням, десь у підземеллі, і мені ніколи не дізнатись, чи був він Препаратором?
А що як зовсім не Ондра підіслав мені вбивцю, може, зовсім інший маг змостив собі кубельце під пагорбами, і я ніколи не дізнаюсь, хто ж це був?!
Час ішов, невидиме сонце спускалося, а я вагався між полегшенням і розчаруванням. Що коли мешканець Мармурової Печери просто зачаївся й чекає, коли я піду?
Дві події сталися водночас. У запалих сутінках я побачив нарешті вхід під землю - у ту саму секунду бура трава переді мною розсунулась, і в утвореній дірці з’явилась тваринка, схожа на моїх побігайків, із тією тільки відмінністю, що крім очей та ніг у неї був ще й рот.
Отже, будемо розмовляти.
Тваринка зупинилася переді мною. Очі в неї були круглі, мерехтливі, без усякого виразу. Крижані кульки на жорстких вірьовочках.
Беззубий рот відкрився.
