- Боюся, мій друже, вашим планам так і не судилося збутися. Пан префект, наприклад, ще ні разу в житті не подарував образи - а шантаж, пане зі Таборе, - це тяжка кривда, ви маєте розуміти… У мене є важелі впливу на пана префекта. Я міг би помирити вас.
- Я зовсім не беззахисний, - сказав я, роздивляючись тонкий білий шрамик у короля на лобі.
Бородань кивнув:
- Розумію. Але й пан префект… зовсім не беззубий. Щодо Заклинання Кари - воно одноразове, друже мій. А нас багато.
І він усміхнувся - вперше з початку бесіди; фігурно підстрижена борода враз змінила форму.
Я відповів йому усмішкою:
- Ще трохи, і ви переконаєте мене, що заради власного спокою мені слід здійснити погрозу й покарати пана префекта!
- Не зовсім так, - король потер перенісся. - Адже тоді незадоволеним лишуся я. А в мене на службі, навіть у найважчі літа, обов’язково стоїть декілька… дуже серйозних людей.
- Моральний занепад, - сказав я гірко. - З давніх часів найнятися на службу було ганебно для мага. Тим більше вродженого.
- Ви занадто молоді, щоб тужити за давніми часами, - серйозно повідомив король. - Добру традицію так легко сплутати з передсудом…
І Його Величність підморгнув мені. Підморгнув весело, навіть невимушено:
- Вам, любий Хорте, поміркувати б про власну долю. Щастя, що Заклинання цього разу дісталося вам. Але головне щастя - не це. Щасливий випадок висмикнув вас із глушини й привів сюди, до столиці. Так-так, кожен маг сам собі пан, самотність звеличує душу, усе це я знаю, наслухався свого часу… Однак подумайте, Хорте. Добре подумайте. У країні мають відбутися великі потрясіння - проте й великі діла. І ви, мій любий вроджений магу, могли б стати не просто чудовим - великим. Воїном, дипломатом, міністром, зрештою… Подумайте. Так?
Я мовчав.
- А тепер, - зовсім іншим тоном сказав Ібрин Другий, - прошу вас визначитися. Нам слід заздалегідь підготувати план дій, і вам теж слід підготуватись. Ви-бо не будете читати звинувачення з папірця?
Я мовчав.
Королівський тесть не маг, але досить могутній. І прогріхи його більш ніж вагомі. Тобто якщо я покараю Дри… вегоціуса - у мене буде, певно, шанс піднятися… Тим більше що сам король…
Але часу мого всевладдя минуло зовсім нічого! Я не встиг… нічого я не встиг, тільки префекта пристрашити й лакея його лимонадом облити.
Ах, якби король здогадався не шантажувати мене, не брати силоміць! Хто знає…
