Веселощі внизу відновились, але якісь жартівливі. Король стояв поряд із князем біля підніжжя трону; голова його була якось дивно нахилена до плеча. Буцімто він щосили втримувався, щоб не глянути на вітражне віконце під стелею.
Княжий почет уважно слухав розмову двох володарів. Я бачив, що вуса в кремезних звішуються мало не до пліч. І що жовтий обруч на голеній голові велетня здатен увібрати в себе всю магію, абсолютно всю, що є зараз у залі; вглядаючись у мерехтіння іскорок по тьмяному металу, я раптом цілком виразно почув голос Його Величності: “…не змогла порадувати нас своєю присутністю. Ось уже два тижні, як поправляє здоров’я на островах…”
Наступної секунди голос пропав.
Долоні, в яких чекав вирішення своєї долі глиняний бовван, зробились мокрими.
- Ніхто не знає, як саме подіє Кара, - сказав я глухо. - Тому не поспішайте зі своїм стилетом, друже мій Горе. Якщо князь не повалиться в першу секунду - це ще не означає…
- Робіть!!!
- Заспокойтесь, - сказав я гордовито. - Вашу істерику я вам згадаю.
І поклав три пальці на потилицю глиняного боввана.
Проклятий князь. Проклятий чаклун з проклятим обручем. Навряд чи я зможу пробити такий захист. Для цього доведеться викласти всі сили до кінця - а що це таїть у собі, я зрозумів ще в тринадцять років, на темному дні колодязя…
А може, не клеїти дурня? Потихеньку поміняти боввана і… покарати. Не треба буде турбуватися ні про князівський захист, ні про довганя з обручем, Кара все зробить сама…
І це означатиме, що Хорта зі Табора найняли. А не найняли - так примусили, присилували. Що я віддав свою недоторканну власність в обмін на обіцянку мене, сирітку, не ображати.
І ще - це означатиме кінець моєї влади…
- Карається, - я приплющив очі, ніби згадуючи текст, - князь Дривегоціус, винний у діях, що повели за собою загрозу цілості держави, як-от відторгнення областей Литка, Хадра, островів Малий Кин та Великий Кин, введення в указаних областях дії владних князівських законів, а також…
Текст я пам’ятав прекрасно.
Тепер я бачив, як згусток чужої волі навколо князя повільно провертається, ніби кинутий у воду м’яч. Щит був однорідний, однаково міцний з усіх боків. У ньому марно шукати недогляду…
- …і непокору наказам свого Володаря…
Людина з обручем на голові швидко скинула очима на вітражні вікна. На хвильку мій язик онімів.
У наступну мить князь по-дружньому кивнув королю - і попрямував геть із зали!
