Ватажком Зграї!
Четверо вовків, не сказавши нічого, поповзли
плазом, в улоговину і раптом щезли, наче роз-
танули серед тернику і різнотрав'я.
— Гей, ви куди? — гукнув Мауглі.
99
— Ш-ш! Ми прикотимо сюди його череп іще
до полудня! — відгукнувся Сірий Брат.
— Назад! Назад! Стійте! Людина не їсть Люди-
ну! — крикнув Мауглі.
— А хто щойно був вовком? Хто пожбурив у
мене ніж за те, що його назвали Людиною? —
вишкірив зуби Акела.
Проте вовки послухалися і знехотя повернули
назад.
— Невже я маю звітувати перед вами, чому
вчинив так, а не інакше? — розсердився Мауглі.
— Ось вам Людина! Це говорить Людина! —
пробурчала собі в вуса Багіра.— Саме так
просторікували люди біля князівського звіринця
в Удайпурі. Нам у Джунглях відомо, що буцімто
люди найрозумніші. Та коли вірити власним ву-
хам, то люди найдурніші в світі.— І вже вголос
вона додала: — Але цього разу дитина має ра-
цію: люди полюють зграями. Було б нерозумно
вбити одного, не знаючи, що замислили інші.
