Ходімо подивимося, чого хоче від нас цей чоло-
вік.
— Ми не підемо,— буркнув Сірий Брат.— Іди
сам, Братику! Ми ж бо знаємо, чого хочемо! Ми
давно б уже притягли сюди череп.
Мауглі зміряв поглядом усіх своїх друзів. Гру-
ди його важко дихали, а очі сповнилися слізь-
ми. Він упав на одне коліно і схвильовано
сказав:
— Хіба я не знаю, чого хочу? Погляньте на
мене!
100
Вони неохоче зиркнули на Мауглі і відвели
погляди, але він знову й знову наказував їм ди-
витися на нього, поки вся шерсть на них не на-
стовбурчилася і вони не задрижали всім тілом.
А він усе дивився і дивився.
— Ну, так хто ж тут ватажок?
— Ти, Маленький Брате,— Сірий Брат лизнув
Мауглі ногу.
— Тоді ходімо зі мною!
І вся четвірка, підібгавши хвости, побігла за
ним.
— Ось що буває, коли попотрешся серед лю-
дей,— сказала Багіра, нечутно спускаючись
