вдалого полювання. Слон переступав з ноги на
ногу, погойдувався, стріпував вухами, струшу-
вався, та Мауглі мовчав. Нарешті заговорив,
але до Багіри.
— Я хочу переповісти одну історію, а чув її від
мисливця, за яким ви полювали сьогодні,—
почав Мауглі.— Це історія про те, як старий і
мудрий слон потрапив у пастку і гострий кілок
на дні ями розпанахав йому шкіру від п'яти до
плеча, залишивши білий слід.
Мауглі простяг руку і, коли Хатхі повернувся,
119
при світлі місяця було видно довгий білий шрам
на сірому, як грифель, боці, наче його стьобну-
ли розпеченим залізним дротом.
— Люди витягли слона з ями, але він був си-
льний і втік, розірвавши пута, і ховався, поки
рана не загоїлася. Тоді він повернувся вночі на
поля цих же мисливців. Пригадую, в нього було
троє синів. Усе це сталося багато-багато дощів
тому і дуже далеко звідси, на полях Бхаратпу-
ру. Що ж сталося з цими полями до наступних
жнив, Хатхі?
— Жниво зібрав я з моїми синами,— сказав
Хатхі.
