різнені і розпорошені стада брели собі і щипали
травицю, а коли то там, то там виникала триво-
га, хтось приносив обнадійливу звістку про
хороший харч. То дикобраз Сахі сповіщав, що
соковиті пасовища зовсім близько, то кажан
Манг пролітав, радісно сигналячи: дорога
122
вільна, то ведмідь Балу з повним ротом коріння
плентався повз стадо, жартома або й усерйоз
завертаючи його в потрібний бік. Чимало звірів
повернуло назад, порозбігалося або не схотіло
йти далі, а решта вперто сунула вперед.
Днів через десять сталося ось що: олені, свині
і антилопи топталися і рухалися по колу радіу-
сом у вісім чи десять миль, а довкола них ходи-
ли хижаки. У центрі кола було село і поля з хлі-
бами, що половіли на сонці, і там на вишках,
схожих на голуб'ятні, чатували дозорці, щоб
відлякувати птаство та злодіїв.
Темної ночі Хатхі з синами тихо вийшли з
Джунглів, зламали хоботами жердини, і вишки
попадали, як зламані стебла болиголова, а
люди почули глухе гучання слонів. І почалося!
Промчали наполохані олені і витоптали сільське
пасовисько та оброблені ниви. За ними пробі-
