гли тупорилі свині з гострими ратицями і дони-
щили все, що лишалося на полях. Час від часу
вовки лякали худобу, і, знавісніла, вона топта-
ла зелений ячмінь і руйнувала береги зрошу-
вальних канав. На світанку облогу в одному
місці було прорвано і хижаки подалися назад,
залишивши відкритою дорогу на південь, куди
ринули олені, стадо за стадом. А хто з хижаків
був сміливіший, ті залягли в хащах, щоб на-
ступної ночі довести своє діло до кінця.
Вранці селяни вийшли в поле і побачили, що
все посіяне загинуло. Це загрожувало голодною
смертю і означало, що треба рятуватися, адже
123
голод і без того щороку підступав так близько
до них, як і Джунглі.
Коли буйволів вигнали на пасовисько, голодні
тварини побачили, що олені геть-чисто з'їли
всю траву, і вони розбрелися хто куди. А при-
смерком троє чи четверо коней лежали в
стійлах з проломленою головою. Звісно, це ха-
зяйнувала Багіра, тільки вона могла так зу-
хвало витягти забиту тварину насередину вули-
ці.
Тієї ночі селяни не посміли розпалювати во-
гнища на полях, і Хатхі з синами бродили ла-
