ще й говорить по-нашому.
— Але про те, щоб убивати, не було й мови!
Хіба я можу повернутися в Джунглі і розповісти
всім, що сам повів його на смерть?
— Я не кажу про вбивство дочасно. А якщо
тобі треба піти — он діра в стіні. А тепер
помовч, жирний вбивцю мавгі! Варто мені торк-
нутися твоєї шиї — і Джунглі тебе більше не
побачать! Ніколи ще Людина не виходила з пе-
чери живою! Я охорониця скарбів у кня-
зівському місті!
— Послухай, ти, дурний білий черв'як! Нема
більше ні князя, ні міста! — вигукнув Каа.
— А скарб є! Та от що ми зробимо. Не йди,
Каа, подивишся, як буде бігати хлоп'як. Тут мо-
жна влаштувати добрі лови. Ану ж бо побігай,
хлопче, сюди-туди, порозважайся і покажи
свою спритність.
Мауглі спокійно поклав руку на голову Каа.
141
— Ця біла тварюка досі мала справу тільки з
людьми з Людської Зграї. Мене вона не знає! —
прошепотів він.— Вона хоче порозважатися?
Ну, то сама напросилась. Ану, хто кого?
Мауглі стояв, тримаючи анкас кінцем донизу.
Враз він розмахнувся і кинув. Той пролетів
