навскіс і впав за білим клобуком змії, прип'явши
її до підлоги. Мов блискавка, удав навалився
всією своєю вагою на тіло кобри, що скажено
звивалася. Червоні очі її горіли, а голова
шалено борсалася в усі боки.
— Убий її! — сказав Каа, помітивши, що
Мауглі взяв ніж.
— Ні, більше я не хочу вбивати, хіба що для
їжі. Поглянь сюди, Каа!
Він ухопив кобру за шию, розтулив їй лезом
пащеку і показав, що страшні отруйні зуби
почорніли і викришилися. Біла Кобра пережила
свою отруту, як це буває із зміями.
— Гнила колода! — сказав Мауглі, висмикнув
анкас і звільнив кобру.— Князівському скарбові
потрібен новий охоронець. А ти ще хотіла, щоб
я показав тобі свою спритність!
— Мені соромно! Убий мене! — просичала
кобра.
— Надто багато балачок про вбивство. Тепер
ми підемо. Я візьму цю гостру штуку, Гнила Ко-
лодо, адже я бився і переміг тебе.
— Гляди, щоб вона не вбила тебе зрештою.
Пам'ятай, це — смерть! Недовго ти втримаєш її,
