скелю, ставлю лук між пальцями ніг. Я жду дов-
го — відбитки тут глибокі.
146
— Я — теж,— сказала Багіра, сховавшись за
скелю.— Я жду, зіпершись гострою штукою об
камінь. Ось подряпина. А що в тебе?
— Одна-дві гілки зламані тут,— сказав Мауглі
пошепки.— А далі я, Маленька Нога, іду геть із
шумом і тупотом, щоб Велика Нога почула
мене.
Мауглі відійшов від скелі і, ховаючись між
деревами, почав наближатися до невеликого
водоспаду.
Пантера металася на всі боки, потім подала
голос.
— Я, Велика Нога, повзу з-за скелі рачки і тя-
гну за собою гостру штуку. Потім — біжу, біжу
швидко! Слід чіткий!
Багіра помчала по чіткому сліду, а Мауглі —
по сліду гонда. На якусь мить запала тиша.
— Де ти, Маленька Нога?
Голос Мауглі почувся в п'ятдесяти кроках
праворуч. Вони бігли ще півмилі, нарешті хло-
пець гукнув:
— Вони зійшлися! Дивися! Тут, на скелі, стоя-
