відповідь.
— У мене є Зграя і є ти. А ще Балу. Правда,
він ледачий, але може добряче нам'яти боки бу-
дь-кому. То чого боятися?
— Добре затям: Шер-Хан — твій смертельний
ворог.
— Ну то й що? Багіро, краще подрімаймо, цур
йому пек! Шер-Хан — це лише старе опудало з
довгим хвостом, як у павича.
— Не час нині спати! Це знає навіть дурне
оленя. І Табакі говорив тобі те саме.
— Хо-хо! Табакі, цей зухвалець, намолов сім
мішків гречаної вовни, буцімто я, щеня, не вмію
навіть нарити земляних горіхів. Ну то я вдарив
його двічі об стовбур, тепер не буде плескати
язиком.
— Оце вже даремно, Маленький Брате, Табакі
знає багато чого, що стало б нам у пригоді. Ше-
р-Хан не зазіхне на твоє життя тут, у Джунглях.
Але не забувай — Акела став зовсім старий, він
скоро не зможе забити буйвола і тоді вже не
буде ватажком. Старійшини Зграї теж постарі-
ли, а молодих вовків кульгавий тигр намовив
проти тебе.
