колоди; а ще як він доїв диких буйволиць на
болоті і як...
Та хіба все перекажеш?
Батьки Вовки померли, і Мауглі, приваливши
вхід до печери великим каменем, проспівав над
ними Пісню Смерті. Балу зовсім постарів і ледве
рухався, і навіть Багіра, незважаючи на її
сталеві нерви і залізні м'язи, вже не так швид-
ко, як раніше, полювала на здобич.
Акела так постарів, що з сивого зробився мо-
лочно-білий, схуд, аж ребра випиналися, і
ходив як дерев'яний, отож для нього здобував
їжу Мауглі. Зате молоді вовки із колишньої
Сіонійської Зграї росли і міцніли. Коли їх зі-
бралося десь так із сорок, молодих свавільних
вовків-п'ятилітків, Акела порадив їм триматися
купи, пильнувати Закон і коритися одному
ватажкові, як і належить Вільному Народу.
У цім ділі Мауглі не хотів бути порадником —
він уже набив собі оскому і вже, як він висло-
вився, не хотів кислого плоду. Та коли Пхао,
син Пхаони (його батьком був Сірий Слідопит),
завоював місце ватажка Зграї, як того вимагає
Закон, і знову під зорями стало чути старі пісні і
