клич, що лунав над Вайнгангою; він то голосні-
шав, то дрижав і завмирав. Четвірка вовків
наїжилася і загарчала, Мауглі ухопив ніж і
закам'янів на місці.
— Жоден Смугастий не сміє полювати тут,—
сказав він нарешті.
— Це не крик Провісника,— мовив Сірий Брат.
155
— Це якесь велике полювання. Слухай!
Знову почулося завивання — не то ридання,
не то сміх, наче то була людина: Мауглі кину-
вся до Скелі Ради, обігнавши прудких вовків.
Пхао і Акела вже лежали на скелі, а нижче,
напруживши кожен м'яз, сиділа решта вовків.
Матері з вовченятами подалися в печери: коли
долинає пхіал, слабким тут не місце.
Спочатку нічого не можна було розібрати,
окрім дзюркотіння Вайнганги в пітьмі і нічного
вітру у верхів'ях. Аж тут за річкою провив вовк-
чужак. Виття перейшло в протяжний відчайду-
шний гавкіт.
— Собаки! — сполошився Пхао.— Руді
Собаки! Руді Собаки!
За якусь мить почулося втомлене хекання, і
худорлявий вовк, увесь змилений, із закри-
