ться, він іще не затупився. Це моє слово, і я
його сказав!
— Ти не знаєш собак, Людино з вовчим
язиком! — вигукнув Вантала.— Я лише хочу
сплатити їм Кривавий Борг, перш ніж вони розі-
рвуть мене на шматки. Вони посуваються
повільно, нищачи все на своєму шляху. За два
дні я наберуся сили і почну платити їм Кри-
вавий Борг. А вам, Вільний Народе, раджу ті-
159
кати на північ і жити надголодь, аж поки Руді
Собаки не покинуть ваші місця.
— Ви тільки погляньте! — гукнув Мауглі зну-
щально.— Ми, Вільний Народ, повинні тікати
кудись, харчитися ящірками і щурами, щоб
якось не здибатися з собаками. Вони полювати-
муть на наших землях, а ми ховатимемося на
півночі, аж поки їм не заманеться полишити нам
наші ж володіння! Вони гидкі пси,— руді,
жовтопузі, бездомні, у них шерсть росте між
пальцями! І ми, Вільний Народ, мусимо тікати і
канючити десь недоїдки, їсти падло! Думайте,
вибирайте! Добрячі будуть лови! За Зграю, за
вовчиць і вовченят у лігві і на волі, за подругу,
що жене лань, ми приймемо бій!
Зграя відповіла хлопцеві коротким гучним га-
