жок вів їх назад у Декан, решта гукала Мауглі,
щоб той виткнувся з води і дав себе убити.
177
— Коли вони лізуть у сутичку, то стають
надто злі і галасливі,— завважив Каа.— Решту
зроблять твої брати там, унизу. Маленьке Пле-
м'я полетіло на ночівлю, і я теж піду. Я не
допомагаю вовкам.
Берегом пробіг вовк на трьох ногах, то прита-
нцьовуючи, то припадаючи до землі, то виги-
наючи спину і підстрибуючи, наче грався зі
своїми вовченятами. То був чужак Вантала. Він
не промовив жодного слова, але продовжував
свій страшний танок на очах у псів.
Собаки довго пробули в воді і пливли важко:
шерсть їхня намокла, кошлаті хвости розбухли,
наче губки, а самі вони так потомилися і осла-
бли, що мовчки стежили за двома палаючими
очима, що супроводжували їх, не відстаючи ні
на крок.
178
— Погане полювання,— сказав нарешті один
із псів.
— Добряче! — сміливо вискочив із води
Мауглі і всадив йому довгий ніж під лопатку,
так що пес і не огризнувся.
