скипіла піною і хвилі завирували по річці, наче
від пароплава. Мауглі кинувся в бійку, колов і
179
кремсав собак, котрі, збившись докупи, вири-
нали на прибережний пісок.
І почалася запекла битва.
Вовки билися на вогкому червоному піску,
поміж кореневищами дерев, у чагарях, у траві,
бо і тепер псів було вдвічі більше, і то була
боротьба не на життя, а на смерть. Тут змагали-
ся не лише широкогруді, ікласті вовки з дикими
очима, а й вовчиці, які билися за своїх вовче-
нят, а інколи поряд із ними хапали зубами
ворога і вовченята-перволітки, ще не перелиня-
лі, кошлаті.
Щоб ви знали: вовк хапає за горлянку або за
бік, а пси більше кусають за ноги, отож коли
собаки бовталися в воді і високо задирали го-
лови, перевага була на боці вовків, на суші
вовкам доводилося кепсько, але як у воді, так і
на березі ніж Мауглі влучав точно й безжально.
На допомогу Мауглі пробилася четвірка. Сірий
Брат, припавши до колін хлопця, захищав його
живіт, решта охороняли спину й боки або
ставали над ним, коли розлютований пес ки-
дався просто на ніж і стрибком збивав Мауглі з
