племені, до людей.
— Я не піду. Я сам полюватиму в Джунглях. Я
тобі кажу.
— За літом підуть дощі, за дощами прийде
весна. Іди до людей. Більше мені нічого
сказати. А зараз я говоритиму зі своїм пле-
менем. Маленький Брате, можеш підвести мене
на ноги? Я ж бо Ватажок Вільного Народу!
Мауглі обережно і ласкаво підвів Акелу на
ноги, обхопивши його руками, але вовк глибоко
зітхнув і почав Пісню Смерті, яку належить спі-
вати кожному ватажкові в останню мить життя.
Пісня лунала все гучніше, линула далеко за річ-
ку, а коли змовкло останнє «Доброго полюван-
ня!», Акела звільнився на мить із рук Мауглі,
смикнувся і впав мертвий.
Мауглі сидів, опустивши голову на коліна,
забувши про все, а тим часом останнього з псів
нагнали і прикінчили люті вовчиці. Потроху
крики стихли, і вовки, кульгаючи, почали раху-
вати загиблих. П'ятнадцять вовків і шестеро
вовчиць полягли біля річки. А решта була вся в
ранах.
Мауглі просидів до самого ранку. Волога від
роси і крові морда Пхао лягла йому на руку, і
