боків (вона саме линяла).— Певна річ, ми з
тобою господарі Джунглів! Хто сильніший за
Мауглі? А хто ще такий мудрий, як він?
Її голос був дивно-протяжливий, і Мауглі
обернувся: чи не сміється пантера, бо в Джу-
нглях багато слів звучать двозначно.
— Я сказала, що я з тобою згодна. Здається, я
на мить забула, що Людське Дитинча вже ви-
росло.
Мауглі сидів, зіпершись ліктями на коліна, і
дивився на сонячну долину. Десь у лісі під
горою якийсь птах хрипким непевним голосом
пробував перші ноти весняної пісні. Це був
лише відгомін повноголосої переливчастої пісні,
яка згодом наповнить Джунглі. Але Багіра почу-
ла цей спів.
— Це Ферао, червоний дятел,— мовила Багі-
ра.— Він згадує весняну пісню. Мені теж треба
пригадати мою. І вона почала муркотіти і на-
співувати тихенько, прислухаючись до свого го-
лосу. Він, схоже, її не задовольняв, і вона почи-
нала свою весняну пісню знову й знову.
187
У Джунглях Індії пори року переходять одна в
одну майже непомітно. їх начебто завжди дві:
дощова і суха. Та придивившись пильніше, ви
