помітите, що всі чотири пори року змінюють
одна одну належним чином. Найдивовижніша з
них — весна, адже їй не доводиться вкривати
голе чисте поле новою травою й квітами, їй тре-
ба пробитися крізь злежане після зими, ще
зелене листя, щоб утомлена напівроздягнена
земля знову відчула себе юною і свіжою. І
весна це робить так добре, що немає в світі
іншої такої весни, як у Джунглях.
Настає день, коли старі збляклі пахощі у ва-
жкому повітрі наче вивітрюються. Цього не мо-
жна передати, можна тільки відчувати. Потім
настає інший день, коли всі пахощі робляться
новими і прекрасними, вуса мешканців Джу-
нглів тремтять у передчутті приємних несподі-
ванок, а зимова шерсть спадає з них довгими,
збитими на повсть клаптями. А тоді невеличкий
дощ, і все довкола — дерева, кущі, бамбук,
мох, листя рослин,— усе починає рости, і, здає-
ться, можна навіть почути, як струмує в них сік.
Це зелено шумує Весна, і це не бджоли, не дзю-
рчання води і не вітер у верховітті, а голос при-
грітого сонцем, щасливого світу.
Раніше Мауглі завжди радів приходу весни.
