Саме він помічав Весняне Вічко в густій траві і
першу низку весняних хмаринок, яку в Джу-
нглях ні з чим не сплутаєш.
Його голос можна було почути під зоряним
188
небом у вологих низинах, густо порослих різно-
трав'ям, там він підспівував хорові жабок або
передражнював маленьких сов, що ухають цілі-
сіньку ніч. Як і весь його Народ, із усіх пір року
він вибирав весну для нескінченних мандрів і
отримував насолоду, коли біг миль тридцять —
сорок, а то й п'ятдесят, біг від сутінків до
ранкової зорі; а назад повертався захеканий, з
вінком із свіжих квітів на голові. Четвірка вовків
не супроводжувала Мауглі в його гонах по Джу-
нглях — вона ходила співати пісень з іншими
вовками.
У мешканців Джунглів багато клопотів
весною, і Мауглі чув, як вони мукають, ревуть,
кричать, свистять. їхні голоси звучать не так, як
у інші пори року, і тому Весна називається
Порою Нових Пісень.
Настав перший ранок весни, і павич Мор,
яскравіючи бронзою, блакиттю та золотом,
сповістив про нові запахи в Джунглях. Мауглі
хотів відповісти йому, але слова застрягли в
