горлі, і невтішна туга охопила його. Він не міг
зрозуміти, що це з ним, і оглянув себе — йому
здавалося, що він наступив на колючку. Мор
кричав про нові запахи, і інші птахи підхоплю-
вали його спів, а зі скель над Вайнгангою
Мауглі почув хрипкий виск Багіри, схожий чи то
на клекіт орла, чи то на кінське іржання. Угорі,
з-поміж соковитого гілля, галасували Бандар-
Логи. Мауглі стояв і хотів відповісти павичеві,
але з вуст його зривалися самі зітхання.
189
— У Джунглях пахне по-новому! — просвистів
павич Мор.— Доброго полювання, Маленький
Брате! Чому ж ти мовчиш?
— Маленький Брате, доброго полювання! —
просвистів яструб Чіль, ширяючи у високості
разом зі своєю подругою.
Легкий весняний дощик — його називають
слоновим — пройшов по Джунглях широкою
смугою, залишивши за собою умите молоде ли-
стя, і почепив над лісом осяйну веселку, а тоді
радо гримнув наостанок. Весняний шум стих на
хвильку, а всі лісові мешканці, навпаки,
загомоніли всі разом. Лише Мауглі мовчав.
«Мені важко,— подумав він.— Пора пробі-
