— Вільний Народе, і ви, шакали Шер-Хана!
Дванадцять літ я водив вас на полювання, і за
цей час жоден із вас не потрапив у пастку і не
був скалічений. А нині я схибив. Ви знаєте, як
це було зроблено. Мені підвели свіжого оленя,
щоб усі усвідомили мою слабкість! Це в них
добре вийшло. А тепер ви можете вбити мене
тут, на Скелі. Тож хто із вас підійде і вб'є вовка-
самітника? За Законом Джунглів я маю право
вимагати, щоб ви підходили поодинці.
19
Запала довга мовчанка. Аж тут глумливо
загарчав Шер-Хан:
— Нащо нам цей беззубий дурень? Він і так
сконає! А от людський вилупок зажився на сві-
ті. Віддайте його мені, він з самого початку був
моєю здобиччю. Мені гидко дивитися, як він тут
верховодить. Ви що, всі з глузду з'їхали?
Тоді половина Зграї завила:
— Нащо нам Людина? Нехай іде до своїх!
— І підніме проти нас усіх людей по селах? —
гукнув Шер-Хан.— Е ні, віддайте його мені!
Акела знову підвів голову.
— Він їв, спав разом із нами. Він заганяв для
нас дичину. Він жодного разу не порушив
Закону.
