— Мало того: коли його прийняли в Зграю, я
віддала за нього буйвола. Буйвол, може, мало
чого вартий, але честь Багіри варта того, щоб
за неї битися,— промуркотіла Багіра м'яко.
— Буйвол! Та це було десять літ тому! —
огризнулася Зграя.— Яке нам діло до зотлілих
кісток?
— Або до того, щоб тримати своє слово? —
вищирила білі зуби Багіра.— Адже недаремно
вас називають Вільним Народом!
— Він нам брат по життю,— вів далі Акела.—
А ви хочете убити його тут! Воістину, я зажився
на світі! Дехто з вас нападає на домашню ху-
добу, а інші, навчені Шер-Ханом, як я чув, ни-
кають ночами по селах і крадуть дітей із хатин.
Ви — боягузи, і до боягузів я звертаюся! Я
20
скоро помру, і життя моє нічого не варте,
інакше я віддав би його за цього хлопця. Але
заради честі Зграї (про яку ви забули без вата-
жка!) обіцяю вам, що помру без опору і цим
урятую принаймні три життя для Зграї.
— Він Людина, Лю-у-у-дина! — завила Зграя.
І більшість перебігла до Шер-Хана, який
переможно постукував хвостом.
