ні покоїв, але не могли запам'ятати, де вони
були, а де іще ні; тинялися поодинці, попарно і
купками, вихваляючись одне перед одним, що
поводяться, як люди. Вони пили воду із водо-
ймищ, збаламутивши її, потім билися, а потім
збиралися в юрбу і бігали містом, галасуючи:
40
— Немає в Джунглях народу мудрішого,
добрішого, спритнішого, сильнішого і лагіднішо-
го, аніж Бандар-Логи!
Мауглі, вихований Законом Джунглів, не ро-
зумів такого життя, і воно не подобалося йому.
Мавпи притягли його в Холодні Печери вже
надвечір і замість того, щоб лягти спати, як це
зробив би Мауглі після довгої дороги, почали
свої дурні танці. Одна з мавп виголосила
промову про те, що у їхньому житті почався
новий етап і що тепер Мауглі покаже їм, як пле-
сти з гілок прихисток від холоду й дощу.
Мауглі набрав ліан і почав був плести, а
мавпи спробували й собі, але через кілька хви-
лин їм це набридло і вони почали смикати одне
одного за хвости і скакати врізнобіч.
— Я хочу їсти,— сказав Мауглі.— Я не знаю
цих місць, принесіть мені попоїсти або до-
