звольте тут пополювати.
Кілька мавп кинулися за горіхами і дикими
плодами, але по дорозі назад посварилися, зчи-
нили бійку, все розгубили, а повертатися з тим,
що у них лишилося, не було ніякого сенсу.
Мауглі образився і довго блукав пустельними
вулицями, час від часу вигукуючи Мисливський
Клич Чужака, але тільки луна відповідала йому,
і він збагнув, що втрапив у халепу.
«Тепер я бачу, що все, сказане моїми друзями
про Бандар-Логів,— правда. Немає в них ніяко-
го Закону, і ватажка немає. Нічого, окрім
дурного базікання і злодійських лап. Тож коли
41
мене тут уб'ють або я помру з голоду, то буду
сам винен. Одначе треба щось придумати і
повернутися в мої рідні Джунглі. Балу,
звичайно, дасть мені чосу, але це краще, аніж
тут тинятися».
І він підійшов до фортечного муру, але мавпи
тут же відтягли його назад, твердячи, що йому
неймовірно пощастило, і почали щипати його,
щоб він відчув до них удячність. Він зціпив
зуби, але промовчав, а потім пішов із галасли-
вими мавпами на терасу. Там стояла на- пів-
зруйнована альтанка, колись побудована для
