А під фортечним муром у темряві причаїлися
двоє вірних друзів. Багіра і Каа, знаючи, які не-
безпечні мавпи, коли їх багато, очікували, щоб
не ризикувати даремно. Мавпи ніколи не
почнуть бійку, якщо їх менше сотні проти одно-
го. Та кому в Джунглях сподобається така пере-
вага?
— Я поповзу до західної стіни,— шепнув Каа,
— і швидко скочуся схилом униз, там мені буде
легше. Вони, звісно, не кинуться мені на спину
всі заразом, проте...
— Я знаю,— сказала Багіра.— От коли б тут
був Балу! Однак зробімо що зможемо. Щойно
місяць сховається за хмару, я прокрадуся на те-
расу. Вони там про щось радяться поміж собою.
— Нехай щастить! — похмуро мовив Каа і
прошелестів до західної стіни.
Місяць сховався за хмару, і враз Мауглі почув
легкі кроки. Багіра! Чорна пантера стрілою вле-
тіла на терасу і стала сипати удари направо і
наліво, розкидаючи мавп, що сиділи навколо
Мауглі. Усе злилося в переляканий скажений
клубок, аж тут одна заверещала:
— Вона тут сама! Убиймо її! Убиймо!
Мавпи кусали, дряпали, смикали зусібіч Багі-
