лою, що величезний валун зірвався з місця і
скотився в рів.
Тим часом Балу продовжував вести свій нері-
вний бій, мавпи біля водоймища вили над Багі-
рою, а кажан Манг літав сюди-туди і розносив
по Джунглях новину про велику битву. Почу-
вши її, дикий слон
Хатхі засурмив на весь ліс. Враз попроки-
далися всі мавпи в усіх куточках і майнули
деревами на допомогу своїм родичам.
Шум битви розбудив птахів на багато миль
навкруги. Тоді Каа, приготувавшись до бою,
посунув навпростець. Він палав жадобою
помсти. Уявіть собі спис або таран чи молот
45
вагою майже півтонни, спрямований спокійним
холоднокровним розумом! Уся сила удава — у
важкому ударі головою, подвоєному силою і
вагою всього тіла. Удав довжиною у чотири чи
п'ять футів може збити з ніг людину, а в Каа
було аж тридцять футів. Перший удар потрапив
у самісіньку гущу мавп довкола Балу. І цього
було досить, бо всі кинулися урозтіч.
— Каа! Тікаймо, тікаймо!
Не одне покоління мавп зросло в страхові,
