— Ти кажеш, Людину? — вишкірив білі зуби
Батько Вовк.— Хіба мало жуків та жаб у боло-
тах, що він точить зуби на Людину, та ще й на
нашій землі?
Закон Джунглів дозволяє звірям полювати на
Людину тільки тоді, коли вони вчать своїх дітей.
Але й тоді звірові не можна вбивати Людину в
тих місцях, де полює її плем'я. Бо рано чи пізно
з'являються люди на слонах, із рушницями, із
гонгами і смолоскипами. І тоді всім жителям
Джунглів доводиться кепсько — звірі вважають,
що Людина — найслабша і найбеззахисніша
з-поміж усіх живих істот і зачіпати її — негідно
мисливця. Вони говорять також,— і це правда,
— що людоїди з часом миршавіють і у них ви-
падають зуби.
Десь зовсім близько почулося розкотисте, мов
грім,— «а-а-а», а потім — скажене виття.
— Не спіймав,— зауважила Мати Вовчиця.—
Але чому?
Батько Вовк зник у заростях і за якусь мить
повернувся.
— Цей дурень обсмалив собі лапи. І надало ж
йому стрибати у вогнище дроворуба! — пирхнув
