потічки і джерела, і лишилася тільки Вайнганга,
яка з повноводої річки перетворилася на сла-
бенький потічок у кам'янистому руслі. І коли
дикий слон Хатхі, який прожив сто років, а
може, й більше, побачив довгий синій кам'яний
хребет, що проступив із води, і упізнав Скелю
Миру, то одразу підняв хобот і затрубив, оголо-
шуючи Водяне Перемир'я, як зробив це п'ят-
десят років тому його батько.
Олені, вепри і буйволи хрипко підхопили його
заклик, а яструб Чіль кружляв над землею, сви-
стом і криками розносячи на всі усюди звістку
75
про Перемир'я.
Закон Джунглів проголошує: віднині після
Перемир'я за вбивство біля водопою одна кара
— смерть, бо питво необхідніше, аніж їжа. Кож-
на звірина без їжі сяк-так переб'ється, але вода
— це вода і коли лишалося тільки одне дже-
рело,всілякеполюванняпобілянього
заборонялося.
Звичайної пори, коли води було багато, звірі,
які ходять на водопій, ризикують життям. Не-
безпека погострює відчуття, додає добуденного
існування щось особливе. Спуститися до річки
так, щоб не ворухнувся жоден камінець, брести
