— Тільки дуже великих, Бебі.
Вона помітила глузливі іскорки в його очах і перемінила тему. Видно, вони не могли знайти спільної мови. А проте щось у ній подобалося йому, і дорогою до «Ек- сельсіору» він не жалів компліментів, від яких вона аж танула.
Наступного дня Розмері наполягла, що вона частуватиме Діка сніданком. Вони поїхали до маленької тратторії, власник якої, італієць, працював колись в Америці, і замовили там яєчню з шинкою й вафлі. Після сніданку вони повернулися до готелю. Відкриття Діка, що ні він її, ані вона його не кохає, більше розпалило, аніж розхолодило його жагу. Тепер, знаючи, що вже не ввійде в її життя надовго, він жадав її, як жадають блудницю. Мабуть, думав він, багато чоловіків називають коханням саме таке почуття, а не самозабутню душевну одержимість, що змішує всі кольори життя в одну мажорну барву,— те, чим колись було для нього кохання до Ні- коль. Йому й тепер завдавала фізичної муки думка про те, що Ніколь може вмерти, чи назавжди втратити розум, чи покохати іншого.
В номері Розмері сидів Нікотера, який одразу завів розмову про акторські справи. Коли Розмері нарешті дала йому зрозуміти, що він тут зайвий, він пішов, грайливо протестуючи, і на прощання цинічно підморгнув Дікові. Потім, як ведеться, ожив телефон, прикувавши до себе Розмері хвилин на десять. Дікові увірвався терпець.
— Ходім краще до мене,— запропонував він, і вона погодилася.
Вона лежала на широкій тахті, поклавши голову йому на коліна; він перебирав кучері, що спадали на її чоло.
— Можна знову запитати? — сказав він.
— Про що?
— Про чоловіків у вашому житті. Я дуже цікавий, щоб не сказати — хворобливо цікавий.
— Ви хочете знати, що в мене було після знайомства з вами?
— Або до нього.
— Ні, ні! — вигукнула вона.— Доти в мене нікого не було. Ви перший чоловік, яким я по-справжньому захопилася. Ви й тепер єдине моє справжнє захоплення.— Вона помовчала, замислившись.— Це сталося потім..* через рік.
— Хто він?
— Та... один чоловік.
Він скористався з цієї ухильної відповіді.
— Хочете, я розповім вам, як усе було: після першого невдалого роману настала довга перерва. Другий виявився вдаліший, але про кохання там і не йшлося. Ну, а за третім разом усе вже було гаразд...
Він сам себе катував, але зупинитись не міг.
— Потім був один бурхливий роман, який згас від перегріву почуттів, і тут ви злякалися, що у вас нічого не залишиться для того, кого ви покохаєте по-справжньому.— Він почувався майже вікторіанцем.— А потім пішли вже дрібні пригоди,
