Причепурилась. Глянула в дзеркало: втомлена,
але гарна дама в літах.
Рівно через годину різко задзеленькав вхідний дзвінок. У дверях стояв молодий темношкірий чоловік з великими чорними очима, темінь яких ще більше підкреслювали білі білки. Модно вдягнений. З букетом червоних троянд і білим пакетом, у якому було шампанське.
- Для кого все це? Ви ж іще не бачили квартири? - ледь вимовила Тетяна.
- Для фас. Думаю, вона буте гарним, як і її господиня. І спотобаться мому другові.
Довелося Тетяні йти на кухню і гріти чай. Арні - так звали нічного гостя - був студентом медінституту. Вони сиділи навпроти і чаювали. Розмовляли здебільшого ламаною українською, калічили англійську та російську - навпереміш. Тетяна забула, скільки їй літ, і сміялася молодим сміхом. Шампанське трохи вдарило в голову, цукерки підсолоджували настрій. А троянди дивилися зверхньо - ми, мовляв, ще живі, юні і вміємо зачаровувати.
Говорили про різне. Тетяна бувала по світах, тому торкнулася теми молоді, зокрема - сучасних красунь.
- Маєш дівчину? - жінка й незчулась, як перейшла на «ти» зі своїм гостем.
- Нєту. Не любіть дівчат, які люблять только гроші і секс, - відповідав легко, переконливо.
Раптом темна вузька долоня лягла на Тетяни- ну руку. Піднявши погляд, вона побачила каламутну хіть, яка, мов паволока, заслонила чорні очі чоловіка.
- Я любіть такіх женшін, как ти, - бульбашками викочувалися з рота слова.
- N0! N0! - тихо зойкнула.
В душу поволі заповзав страх і огида. Свідомість повертала її в реальність. Арні стояв у напруженому очікуванні. Раптом він рвучко притягнув жінку до себе.
- Ні, ти що?! Цього не буде!
Блідість розтікалася по Тетяниних щоках.
- Опам’ятайся, хлопче! Та ж ти мені за віком у сини годишся, і у тебе теж є матір...
Тетяна опанувала себе і голос у неї більше не зривався. Її спокійні і тверді слова прояснювали затуманений розум чоловіка, хоч ніздрі його широкого носа ще вібрували. Він зненацька розімкнув руки і опустив кудлату
