- Ох, хіба ж ви не знаєте, дядьку? - сказав Каспіян. - Часи, коли все було зовсім інакше. Коли всі тварини уміли розмовляти, а в потічках та деревах жили чудесні люди, наяди та дріади. А ще були гноми. А в лісах мешкали милі маленькі фавни. Замість ніг у них були ратички. А ще...
- Все це дурниці для немовлят, - суворо сказав король. - Таке говорити пасує хіба що немовлятам, чуєш? Ти вже надто дорослий для таких штук. У твоєму віці час уже думати про битви й пригоди, а не про казки.
- Ох, але ж у ті часи були битви та пригоди, - мовив Каспіян. - Дивовижні пригоди.
. 47 .
двоє дівчаток, котрі убили Відьму, а потім стали королями й королевами Нарнії - вони називались Пітер, Сьюзан, Едмунд та Люсі. Тож вони царювали довго-довго і всі чудово проводили час, і все це завдяки Асланові...
- Хто це? - запитав Міраз. Якби Каспіян був хоч трохи старшим, тон дядькового голосу попередив би його, що мудріше замовкнути. Однак він белькотів далі:
- Ох, невже ви не знаєте? - не повірив він. - Аслан - це великий Лев, який приходить з- за моря.
- Хто наговорив тобі усіх цих дурниць? - загримів король. Каспіян перелякався і нічого не відповів.
- Ваша Королівська Високосте, - промовив король Міраз, відпускаючи Каспіянову руку, яку досі він тримав у своїй, - я наполягаю на вашій відповіді. Погляньте мені в обличчя. Хто наплів вам цю купу брехні?
- Н-нянька, - промимрив Каспіян і розридався.
- Припини лементувати, - сказав його дядько, схопивши Каспіяна за плечі і добряче його струснувши. - Припини. І щоб більше я ніколи не чув, що ти говориш - або навіть думаєш - про всі ті дурнуваті історії. Ніколи не було таких королів та королев. Як могло одночасно бути двоє королів? І ніякого Аслана не існує. І левів не існує. І тварини ніколи, за жодних часів не вміли розмовляти. Ти чуєш?
- Так, дядьку, - схлипнув Каспіян.
- Тоді давай більше не будемо про це, - сказав король. Підкликав до себе одного із камергерів, які стояли у глибині тераси, і сказав суворим голосом:
- Відпровадьте Його Королівську Високість до його покоїв і пришліть до мене няньку Його Королівської Високості - НЕГАЙНО!
Наступного дня Каспіян зрозумів, наскільки жахливу річ він скоїв: няньку відіслали геть, навіть не дозволивши з нею попрощатися, а хлопчикові повідомили, що тепер він матиме вчителя.
Каспіян неабияк тужив за нянькою і пролив за нею чимало сліз; почуваючись нещасним, він думав про старі нарнійські історії
набагато більше, ніж досі. Щоночі Лому снилися гноми й дріади, а вдень він докладав усіх зусиль, щоб примусити замкових котів і собак заговорити. Проте собаки тільки махали хвостами, а коти всього
