вигадали тель- маринці. Ваші королі не можуть забути, що Аслан приходить з-за моря, і тому смертельно бояться його. Вони не хочуть ні самі проходити повз нього, ні дозволяти робити це іншим. Тож вони дозволили вирости там дрімучим лісам, щоб витіснити з узбережжя людей. Але оскільки з деревами вони не в найкращих стосунках, вони бояться лісів. І оскільки вони бояться лісів, вони уявляють, що там повно привидів. Королі та вельможі, однаково ненавидячи море й ліси, частково самі вірять у ці історії, а частково підтримують їх. Вони почуваються безпечніше, знаючи, що ніхто в Нарнії не наважиться спуститись на узбережжя й поглянути на море, у напрямку Асланової землі, у бік світанку тгисхідного кінця світу.
На кілька хвилин запала глибока мовчанка. Тоді доктор Корнеліюс сказав:
- Ходімо. Ми вже тут досить довго. Час спускатися вниз і повертатись до ліжка.
- Ми мусимо? - запитав Каспіян. - Мені хотілося б говорити про все це ще багато-багато годин.
- Хтось міг би почати розшукувати нас, якби ми зробили так, - мовив доктор Корне- ліюс.
? Розділ п’ятий ?
ПРИГОДИ КАСПІЯНА В ГОРАХ
Після цього Каспіян і його вчитель провели чимало таємних бесід на горі Великої Башти, і з кожної бесіди Каспіян дізнавався все більше про Стару Нарнію, тож майже всі його вільні години були зайняті тепер роздумами та мріями про давні часи і тугою за їхнім поверненням. Звісно, вільних годин у хлопця було не так вже й багато, адже його освіта ставала все серйознішою. Він учився володіти мечем та їздити верхи, плавати й пірнати, стріляти з лука та грати на флейті й теорбі1, полювати на оленя та оббіловувати його, вже мертвого, і все це, не враховуючи космографії, риторики, геральдики, віршування і, звісно, історії, трохи права, фізики, алхімії та астрономії. З магії він вчив тільки теорію, тому доктор Корнеліюс сказав, що практична частина - не надто відповідна наука для принців.
- Навіть я сам, - додав він, - страшенно невправний маг, мені вдаються лише найдріб- ніші експерименти.
Навігації (“Котра є шляхетним та героїчним мистецтвом,” - сказав доктор) Каспіяна не вчили взагалі, тому що король Міраз не схвалював кораблів і моря.
Юний принц оволодів також важливим умінням послуговуватись власними очима й вухами. Ще змалку він часто дивувався, чому так не любить свою тітку, королеву Прунаприз- мію; тепер він бачив, що причина полягала у її нелюбові до нього. Також він почав розуміти, що Нарнія - нещаслива країна. Податки були надто високими, закони - суворими, а Міраз - жорстоким.
Через кілька років королева занедужала, тож у замку навколо неї завелись метушня та сум’яття, прибули королі, зашепотілись придворні. Відбувалось це раннього літа. Певної ночі, поки тривала вся ця веремія, Каспіяна, який всього лише кілька годин тому вклався спати, несподівано збудив доктор Корнеліюс.
- Ми йдемо займатися астрономією, докторе? - запитав Каспіян.
- Тихше! - сказав доктор. - Довіртесь мені і робіть все точнісінько так, як я скажу. Одягніться - попереду на вас чекає тривала подорож.
Каспіян неабияк здивувався, але, оскільки він навчився довіряти своєму Наставнику,
