- Так от, як я й казав, я здивувався, але й далі прошкував уперед так швидко, як лише міг. Ішов цілу ніч - і ось, цього ранку, щойно почало світати, я - наче мав не більше розуму, ніж велетень - ризикнув зрізати шлях відкритою місцевістю, щоб не обходити петлю ріки - і мене спіймали. Не армія, а пихатий старий дурень, який охороняє маленький замок, останню Міразову твердиню на узбережжі. Немає потреби розповідати вам, що вони не почули від мене справжньої історії, але ж я гном - і цього було достатньо. Проте - омари та омлети! - як добре, що той сенешаль виявився пихатим дурнем. Будь-хто інший прибив би мене на місці тієї ж миті. Але йому видалося замало такої простої страти: він відіслав мене сюди, до привидів, щоб порішити з усіма церемоніями. А тоді ця юна леді, - він кивнув на Сьюзан, - вистрелила з лука, що їй, безперечно, вдалося, скажу я вам - і ось ми тут. Без мого кинджала, адже вони, звісно, його забрали.
Він витрусив, а потім знову набив свою люльку.
- О Господи! - вигукнув Пітер. - То це твій Ріг - твій власний Ріг, Сью - вчора вранці стягнув нас з наших сидінь на платформі! Важко в це повірити - але все збігається.
- Не розумію, як можна не вірити, - мовила Люсі, - якщо віриш в магію. Хіба тобі не відомі історії про чари, що змушують людей перенестися з одного місця - з одного світу - до іншого? Коли маг у “Тисячі й одній ночі" викликає Джина, той мусить з’явитись. І ми мусили з’явитись так само.
- Атож, - сказав Пітер. - Гадаю, все це видається настільки дивним тому, що в цих історіях допомогу викликає хтось із нашого світу. Ніхто не замислюється над тим, звідкіля приходить Джин.
- Тепер ми знаємо, як воно - бути Джином, - захихотівши, мовив Едмунд. - їй-богу, не надто приємно усвідомлювати, що тебе можуть отак от викликати свистом. Це навіть гірше від того, про що говорить батько: від телефонної залежності.
- Але якщо цього хоче Аслан, - сказала Люсі, - то й ми хочемо тут бути, правда?
- Тим часом, - втрутився гном, - що ж нам робити? Гадаю, мені краще повернутися до короля і сказати йому, що допомога не прибула.
- Не прибула? - здивувалася Сьюзан. - Але ж усе спрацювало. Ось ми тут.
- Гм-гм, так, безперечено. Я бачу, - сказав гном, чия люлька, здавалось, забилася (у кожному разі він вдавав, що страшенно зайнятий її вичищанням). - Але... гаразд... я маю на увазі...
- Невже ви не розумієте, хто ми? - закричала Люсі. - Ви дурень.
- Гадаю, ви - четверо дітей зі старих історій, - сказав Трампкін. - І я, звісно, дуже радий з вами познайомитись. І все це, без сумніву, дуже цікаво. Але... не ображайтесь, гаразд? - і він знову завагався.
- Продовжуйте і кажіть те, що збиралися,
- сказав Едмунд.
- Добре, але тоді - без образ, - мовив Трампкін. - Розумієте, король, Трюфель і доктор Корнеліюс очікували - якщо ви розумієте, про що я - допомоги. Іншими словами, думаю, вони уявляли вас великими воїнами. Насправді ми просто у захваті від дітей і все таке
- але у цей момент, у розпалі війни... впевнений, ви розумієте мене.
