- Ви хочете сказати, що ми не впораємось? - запитав Едмунд, червоніючи.
- Благаю, не ображайтесь! - перервав його гном. - Я запевняю вас, мої любі маленькі друзі...
- Чути від тебе “маленькі” - це справді уже занадто, - сказав Едмунд, підстрибуючи. - Гадаю, ти не віриш у те, що ми виграли Берунсь- ку Битву? Що ж, можеш говорити про мене що завгодно, тому що мені відомо...
- Не варто псувати собі настрій, - мовив Пітер. - Краще спорядимо його новою зброєю і візьмемо свою зі скарбниці, а тоді поговоримо.
- Щось я не второпаю, - почав Едмунд, але Люсі прошепотіла йому на вухо:
- Чи не краще зробити так, як каже Пітер? Ти ж знаєш, що він Великий Король. І мені здається, він щось вигадав.
Тож Едмунд погодився, і товариство, прихопивши із собою Трампкіна, з допомогою смолоскипа знову спустилися сходами додолу у темну прохолоду та запилюжену розкіш скарбниці.
Побачивши скарби, що лежали на полицях (для чого гномові довелося зіпнутись навшпиньки), Трампкінові очі засяяли, і він пробурмотів сам до себе: “Не можна допустити, щоб Нікабрик побачив це, не можна”. Вони досить легко знайшли для нього кольчугу, меч, шолом, щит, лук та сагайдак зі стрілами - усе гном’ячого розміру. Мідний шолом був оздоблений рубінами, а на руків’ї меча виблискувало золото: Трампкін ніколи ще не бачив - вже не кажучи про те, щоб носити на собі - стільки багатства. Діти також вбралися у кольчуги та шоломи; Едмундові знайшли меч та щит, а Люсі - лук. Пітер та Сьюзан уже мали свої подарунки при собі. Підіймаючись сходами під брязкіт кольчуг, вони вже виглядали й почувалися радше нарнійцями, ніж школярами. Обоє хлопців ішло позаду, явно складаючи якийсь план. Люсі почула, як Едмунд сказав:
- Ні, дозволь мені зробити це. Якщо виграю я - тим відчутнішим буде його провал. Якщо ж я програю, наша поразка не стане настільки болючою.
- Гаразд, Еде, - погодився Пітер.
Коли вони вийшли на денне світло, Едмунд повернувся до гнома і дуже ввічливо сказав:
- Я хочу дещо вас запитати. Дітям не часто випадає нагода зустрітися з таким визначним воїном, як ви. Чи не погодились би ви провести зі мною невеличкий турнір із фехтування? Ви зробили б мені велику ласку.
- Але ж, хлопчику, - мовив Трампкін, - ці мечі гострі.
- Знаю, - відповів Едмунд. - Але ж я і близько не зрівняюся з вами в майстерності, а ви достатньо мудрий для того, щоб роззброїти мене, не завдавши шкоди.
- Це небезпечна гра, - сказав Трампкін. - Але якщо тобі вже так на цьому залежить, я спробую кілька прийомів.
Цієї ж миті обидва мечі оголились, а троє інших дітей зістрибнули з помосту і стояли, спостерігаючи. Видовище було того варте. Воно зовсім не скидалося на дурнуваті поєдинки з мечами на театральній сцені. Воно навіть не було подібним до бійок на рапірах, які вам часом доводиться бачити, і які виглядають трохи краще. Це був справжній двобій на мечах. Дуже
