Раніше таке нікому не спадало на думку.
- Я волів би зробити це сам, - проказав Каспіян. - Я хочу помститись за батька.
- Ти поранений, - відповів Пітер. - Та й, зрештою, хіба він не сміятиметься з твого виклику? Тобто - ми бачимо, що ти король та воїн, але ж він має тебе за дитину.
- Але ж, володарю, - сказав борсук, який сидів дуже близько від Пітера і не зводив із нього очей. - Чи прийме він виклик навіть од вас? Він знає, що має сильнішу армію.
- Найімовірніше, не прийме, - погодився Пітер, - але шанс є. А навіть якщо він відмовить, ми прекрасно проведемо решту дня, посилаючи туди й сюди вісників. До цього часу Аслан може почати діяти. А я матиму шанс принаймні проінспектувати армію і зміцнити позиції. Я надішлю виклик. І візьмусь за це негайно. Чи є у вас перо та чорнило, пане докторе?
- Учений ніколи не розлучається з ними, Ваша Величносте, - відповів доктор Корне- ліюс.
- Чудово, я диктуватиму, - мовив Пітер. І поки доктор розгортав перед собою пергамент, відкривав свій ріжок із чорнилом та гострив перо, Пітер відкинувся назад, напівзаплющивши очі й відновлюючи в пам’яті мову, якою він колись, за Нарнійської золотої доби, писав такі послання.
- Гаразд, - нарешті озвався хлопець. - Ви готові, докторе?
Доктор Корнеліюс вмочив перо у чорнило. Пітер продиктував таке:
- Пітер, за Аслановим даром, виборами, приписами та завоюванням, Великий Король над усіма королями Нарнії, імператор Самотніх Островів та лорд Кер-Паравелу, лицар Найшляхетнішого Ордену Лева - Міразові, сину Каспіяна Восьмого, колись лордові Заступнику, а зараз проголошеному самим собою королем Нарнії, вітання. Ти записав?
- Нарнії, кома, вітання, - пробурмотів доктор. - Так, володарю.
- Тоді пишіть з нового абзацу, - продовжив Пітер. - Щоб запобігти пролиттю крові та уникнути інших неприємностей, спричинених війнами, розпочатими в королівстві Нар- нія, ми із задоволенням піддамо ризику свою королівську особу заради нашого вірного та дорогоцінного Каспіяна, щоб у чесному двобої довести Вашій Світлості, що названий Каспіян - законний, під нами, король Нарнії за нашою волею та законом тельмаринців, а Ваша Світлість двічі звинувачується у віроломстві: за присвоєння влади над Нарнією, відібраної в названого Каспіяна, та в найогиднішому (не забудьте написати разом, докторе) злочині: кривавому та неприродному вбивстві вашого добродійного володаря та брата короля Каспіяна, Дев’ятого у династії. З огляду на це ми найщиріше спонукаємо, запрошуємо та кидаємо виклик Вашій Світлості взяти участь у згаданому двобої, а послання це передаємо рукою нашого любого королівського брата Ед- мунда, колись короля Нарнії під нами, Герцога Ліхтарного Пустища та Графа Західної Межі, Лицаря Шляхетного Ордену Столу, котрому ми надаємо повну владу на обговорення з Вашою Світлістю всіх умов згаданої битви. Написано в нашому помешканні на Аслановому Кургані XII дня місяця Зелених склепінь першого року Каспіяна Десятого Нарнійського.
- Це необхідно було зробити, - сказав Пітер, глибоко вдихаючи.
- А тепер ми мусимо визначити двох інших посланців, окрім короля Едмунда. Думаю, велетень - один із них.
- Знаєш, він... він не надто розумний, - повідомив Каспіян.
