- Але я не забуду, що він назвав мене боягузом. Він за це заплатить.
Курган Аслана невимовно захвилювався, щойно новини надійшли і були повідомлені всім тамтешнім істотам. Едмунд та один із капітанів Міраза уже розмітили місце сутички, обгородивши його мотузами та кілками. Двоє тельмаринців стояли у двох кутках, а ще один
- посередині однієї зі сторін, це були наглядачі турніру. Троє маршалів для протилежних кутків і сторони мали бути визначені Великим Королем. Пітер якраз пояснював Каспіянові, що той не може стати наглядачем, оскільки битимуться за його трон, коли це раптом пролунав низький і сонний голос:
- Ваша Величносте, дозвольте.
Пітер повернувся і побачив перед собою найстаршого серед Опецькуватих Ведмедів.
- Дозвольте сказати, Ваша Величносте, - звернувся він. - Я ведмідь. Це я.
- Безперечно, це ти - і я не сумніваюсь, що з тебе ведмідь дуже хороший, - мовив Пітер.
- Так, - погодився Ведмідь. - За ведмедя- мизавждизберігалосяправовиступатиодниміз наглядачів турніру.
- Не дозволяйте йому, - прошепотів Пітерові Трампкін. - Він добра істота, але він усіх нас осоромить. Він засне і на очах у ворога смоктатиме лапу.
- Нічого не можу вдіяти, - сказав Пітер.
- Тому що він має рацію. У ведмедів справді є такий привілей. Не уявляю, яким чином про це пам’яталось усі ці роки, якщо забулося стільки інших речей.
- Я вас прошу, Ваша Величносте, - мовив Ведмідь.
- Це твоє право, - сказав Пітер. - І ти будеш одним із наглядачів. Проте мусиш пам’ятати, що лапи смоктати не слід.
- Звісно, не слід, - вражено погодився Ведмідь.
- Але ж ти займаєшся цим саме зараз! - гримнув на нього Трампкін.
Ведмідь висмикнув лапу з рота і вдав, що нічого не почув.
- Володарю! - почувся звідкілясь із землі
пронизливий голос.
тер, роззирнувшись навколо, як зазвичай роблять люди, коли до них звертається миша.
