- Чорти б тебе вхопили! - закричав Міраз.
- Мені зовсім не потрібні такі поради. Невже ти думаєш, що я питав тебе, чи варто мені остерігатися цього Пітера (якщо взагалі існує така людина)? Невже ти думаєш, що я його боюсь? Я хотів почути твою пораду: чи розсудливо, прийнявши виклик, ризикувати нашою перевагою.
- Єдине, що я можу точно сказати вам, Ваша Величносте, - мовив Ґлозель, - це те, що виклик необхідно відхилити. Це смерть у особі невідомого лицаря.
- Ти знову за своє! - цього разу Міраз розлютився не на жарт. - Ви намагаєтесь довести, що я настільки ж боягузливий, як Ваша Світлість?
- Ваша Величність може говорити все, що забажає, - похмуро мовив Ґлозель.
- Ви говорите, як стара бабця, Ґлозелю, - сказав король. - А що ви на це, мій лорде Сопіспіяне?
- Не беріться за це, володарю, - пролунало у відповідь. - Те, що Ваша Величність говорить про розсудливість - дуже влучно. Це чудовий привід для Вашої Величності знехтувати викликом, не ставлячи під запитання честь або відвагу Вашої Величності.
- О небесні сили! - вигукнув Міраз, зриваючись на ноги. - Невже й тебе сьогодні зачаклували? Невже ти думаєш, що я шукаю приводу для відмови? Це все-одно, що назвати мене боягузом.
Розмова відбувалася точнісінько так, як цього бажали обоє лордів, тому вони нічого не сказали у відповідь.
- Я розумію, в чому справа, - Міраз так витріщився на них, що, здавалось, у нього зараз повилазять очі. - Ви самі боягузливі, наче зайці, і нахабні настільки, що уявили собі, наче моє серце подібне до ваших! Підстави для відмови, справді! Відмовки від двобою! Хіба ви солдати? Хіба ви тельмаринці? Хіба ви чо
ловіки? Якщо я таки справді не прийму виклик (прийняти який мене спонукає становище полководця та військового), ви думатимете - і напоумите інших, що я перелякався. Правда ж? -Жоден розумний солдат, - сказав Ґлозель,
- не називатиме чоловіка віку Вашої Величності боягузом за те, що той відмовився від поєдинку з видатним воїном у розквіті юних літ.
- Отож я, по вашому - божевільний стариган із однією ногою в могилі, та ще й боягуз!
- заволав Міраз. - Ось що я вам скажу, мої лорди. Ви відвертались від єдиного розсудливого виходу і змусили мене вибрати протилежне до ваших бабських порад. Я збирався відхилити виклик. Але прийму його. Чуєте, я прийму його! Я не посоромлю себе через те, що ваша кров стала крижаною через зраду або чаклунство.
- Ми благаємо Вашу Величність, - сказав Ґлозель, але Міраз уже вилетів з намету і, горланячи, повідомляв Едмундові про свою ЗГОДУ-
Лорди перезирнулись і мовчки посміхнулись.
- Я знав, що він це зробить, якщо ми правильно його роздратуємо, - сказав Ґлозель.
