- Ворони та ворожбити! - озирнувшись, пробурмотів гном. - Хто це? Велетенські люди, прекрасні, наче боги та богині, наче велетні. їх сотні, їх тисячі! І вони наближаються. Хто вони?
- Це дріади, мавки та лісовики, - пояснив Трюфель. - їх розбудив Аслан.
- Гм! - сказав гном. - Вони стануть у пригоді, якщо вороги вирішать здійснити якесь віроломство. Натомість ці істоти мало чим допоможуть Великому Королю, якщо Міраз виявиться вправнішим у володінні мечем.
Борсук не відповів, тому що в цю мить на майданчик вийшли Пітер та Міраз, обоє пішки, вбрані у кольчуги, шоломи та зі щитами. Вони рухались уперед, аж доки не зійшлися. Вклонившись, почали про щось говорити, однак почути їхні слова було неможливо. Наступної миті обидва мечі зблиснули у сонячному світлі. У першу секунду ще можна було почути брязкіт, але він негайно потонув у вереску обох армій, наче на футбольному полі.
- Дуже добре, Пітере, ой як добре! - закричав Едмунд, побачивши, що Міраз відступив назад на півтора кроки. - Наступай, мерщій!
Пітер так і зробив, і протягом кількох секунд видавалося навіть, що він виграє. Та
Міраз зібрався і почав жваво використовувати свій зріст та вагу.
- Міраз! Міраз! Король! Король! - заволали тельмаринці.
Каспіян та Едмунд зблідли та занепокоїлись.
- Пітер прийняв кілька жахливих ударів, - сказав Едмунд.
- Агов! - вигукнув Каспіян. - Що відбувається?
- Вони розійшлися, - пояснив Едмунд. - Трохи задихались, гадаю. Приглядаються. О, починають знову - цього разу вже вправніше. Кружляють одне навкруг одного, вишукуючи слабкі місця.
- Боюсь, що Міраз знає свою роботу, - пробурмотів доктор. Але щойно він це вимовив, як древні нарнійці вибухнули такими оплесками й гавкотом, підкидаючи догори каптурики, що можна було оглухнути.
- Що це було? Що це було? - запитав доктор. - Мої старі очі не вгледіли!
- Великий Король штрикнув його в підпахву, - все ще плескаючи, мовив Каспіян. - Точнісінько туди, де кольчуга має отвір. Перша кров.
- І знову все виглядає дуже погано, - сказав Едмунд. - Пітер неправильно тримає щит. Він, здається, поранений у ліву руку.
Так воно і було. Всі бачили, як безвільно повис щит у Пітеровій руці. Ревіння тельма- ринців подвоїлось.
- Ти бачив більше боїв, ніж я, - мовив Ка- спіян. - Чи є ще хоч якийсь шанс?
