Щоденники 1910-1923

тримало свічку й воднораз приймало розтоплений віск. Електричну лампочку я вирвав, сидіти потемки не хотілось, і я ще знайшов свічку, став на крісло, вставив свічку в руків’я меча, припалив її, а тоді аж до ночі сидів у тьмяному сяєві від ангела.

ЗО червня. Геллєрау. З Піком у Ляйпциґу. Тримався я жахливо. Не годен був ні спитати, ні відповісти, ні рухатися, ледве міг дивитися в очі. Чоловік, що агітував за флотську спілку, гладкі Томаси, що об’їдаються ковбасами - ми в цього подружжя живемо, - Прешер, який привів нас туди, пані Томас, Геґнер, Фантль із дружиною, Адлер, його дружина й дочка Аннеліза, пані д-р К., фройляйн П., сестра пані Фантль, К., Мендельсон (братова дитина, альпійська гірка, печериці, хвойна ванна), шинок у лісі, «Натура», Вольф, Гаас, в Адлеровому садку читали вголос «Нарциса», огляд будинку Далькрозе, вечір у лісовому шинку, «Буґра» - страхіття на страхітті.

Невдача: не знайшов «Натуру», вибігав усю Штрувештрасе; не той трамвай на Геллєрау, в лісовому шинку жодної кімнатки; забув, що просив Ерну зателефонувати мені туди, через це повернувся; Фантля вже не застав; Далькрозе в Женеві; другого дня вранці запізно прийшов до лісового шинку (Ф. телефонувала марно), вирішив їхати не до Берліна, а до Ляйпцига; безглузда поїздка; помилився й сів у пасажирський поїзд; Вольф саме зібрався до Берліна; Ласкер-Шюлєр обклав Верфеля; безглузде відвідання виставки; нарешті на завершення вже геть безглуздо нагадав Пікові про давній борг.

1 липня. Надто стомлений.

5 липня. Яких страждань мусиш зазнавати й завдавати!

23 липня. Судилище в готелі. Поїздка на дрожках. Обличчя Ф. Вона проводить руками по косах, позіхає. Зненацька набирається духу й промовляє добре продумані, давно виношені, сповнені ворожості слова. Зворотний шлях із фройляйн Бл.⁸³ Кімната в готелі, спека, що відбивається від протилежної стіни. Спекою пашать і бічні стіни, що склепінням сходяться над невисоким вікном у кімнаті. Та ще й пообіднє сонце. Моторний слуга, майже східний єврей. У дворі гармидер, як на машинобудівному заводі. Неприємні запахи. Блощиця. Важке рішення роздушити її. Покоївка дивується: блощиць ніде нема, тільки один раз пожилець знайшов одну в коридорі.

У батька й матері. Мати пускає сльозу. Я відповідаю урок. Батько оцінює його правильно з усіх боків. Він приїхав спеціально задля мене з Мальмьо, дорога вночі, сидить у самій сорочці. Обоє визнають, що я маю рацію, заперечити мені не можна нічого або майже нічого. Невинен, як чорт. Гадана провина фройляйн Бл.

Увечері сам на стільці під липами. Кольки в животі. Сумний контролер. Стане перед людьми, крутить у руках папірці й відходить йж після того, як дістане плату. Обов’язки свої сповнює дуже справно, Хоч і здається неповоротким; коли довго отак працюєш, туди-сюди !йе пурхатимеш, до того ж він має запам’ятовувати людей. Коли Йивишся на такого чоловіка, щоразу думаєш про те саме: як він улаштувався на цю роботу, скільки йому платять, де він буде завтра, що його чекає на старість, де живе, куди ховає перед сном руки, чи зміг би й я впоратися з цією роботою, як би я тоді себе почував? І все це - під кольки в животі. Жахлива, важко пережита ніч. І все-таки майже жодних спогадів про неї.

З Е. в ресторані «Бельведер» на мосту Штралау. Вона ще сподівається на щасливе завершення чи тільки так удає. Пили вино. Сльози в її очах. Судна відпливають до Ґрюнау, до Швертау. Багато людей. Музика. Е. втішає мене, хоч я й не сумую, тобто я просто сумую за самим собою й тому розради мені нема. Дарує мені «Готичні кімнати». Багато розповідає (я нічого не знаю). Особливо про те, як воює на роботі з однією уїдливою сивою старою колегою. Залюбки виїхала б із Берліна, відкрила б свою справу. Любить спокій. Коли жила в Себніці, то частенько просипала цілу неділю. Може бути й веселою. - На протилежному березі - морський пансіон. Там брат колись уже винаймав кімнату.

Чому батько з матір’ю й тітка так махали мені на прощання? Чому Ф. у готелі сиділа й не вставала з місця, хоч усе вже