21 жовтня. Уже чотири дні майже не працюю, щодня лише по одній годині й лише по кілька рядків, але спав краще, тому головний біль майже попустив. Від Бл. жодної відповіді, завтра остання можливість.
25 жовтня. Робота майже зовсім зупинилася. Те, що пишеться, здається не чимось самостійним, а відображенням непоганої роботи в минулому. Лист від Бл. надійшов, тепер я сповнений нерішучості з приводу того, що їй відповідати. Думки такі ниці, що навіть не можу їх занотувати. Вчорашня туга. Коли Отла проводжала мене до сходів, розповідаючи про якусь листівку з краєвидом... і хотіла почути від мене відповідь... [я не міг] нічого сказати. Така туга, що геть нездатний... я тільки подати плечима знак... історії Піка, попри окремі переваги, які В.... Фуксові вірші в сьогоднішній газеті.
1 листопада. Вчора після тривалої перерви неабияк просунувся вперед, сьогодні знов майже нічого, ці два тижні після відпустки майже повністю втрачено.
Сьогодні досить гарна неділя. У Хотекському сквері читав апологетичний твір про Достоєвського. В замку й біля штабу корпусу - охорона. Водограй у Тунському палаці. - Протягом усього дня глибоке почуття самовдоволення. А тепер робота зовсім не йде. Навіть не те що не йде, я бачу свою мету й шлях до неї, я тільки маю пробитися крізь якісь незначні перешкоди, але не можу. - Гра думками про Ф.
З листопада. Пополудні лист до Е., переглянув оповідання Піка «Сліпий гість» і вніс поправки до нього, трохи почитав Стріндберґа, потім не спав, о пів на дев’яту вдома, о десятій повернувся до себе, зі страху перед головним болем, який уже почався, а також через те, що й уночі мало спав, більш не працював, почасти й через те, що боявся зіпсувати пристойно написаний учора шматок. Від серпня цс ¦ четвертий день, коли я нічого не написав. Причина в листах, спробую не писати їх узагалі або писати зовсім короткі. Але ж який я тепер збентежений і як мене кидає з боку в бік! Учора ввечері неймовірно щасливий після того, як прочитав кілька рядків із Жамма, з яким у мене загалом нема нічого спільного, але його французька мова - йшлося про відвідання одного товариша-поета - справила на мене глибоке враження.
4 листопада. Повернувся П.91 Кричить, збуджений, втрачає самовладання. Історія про крота, що рився під ним у шанці, - він сприйняв крота як Божий знак, що велів йому зійти з того місця. Щойно він зробив це, куля поцілила в солдата, який поповз услід за ним і тієї миті опинився якраз над кротом. - Його капітан. Добре бачили, як його взяли в полон. А на другий день капітана знайшли в лісі голим, прохромленим багнетом. Мабуть, він мав при собі гроші, його хотіли обшукати й пограбувати, але він - «такі вже офіцери!» - не дався, щоб до нього доторкнулись. - Від збудження й люті П. мало не плакав, коли дорогою з вокзалу зустрів свого шефа (колись він його безмежно й до смішного поважав), який ішов до театру - елегантно вбраний, напахчений, з біноклем на шиї. Через місяць він сам пішов туди з квитком, якого йому подарував той шеф. Ставили комедію «Зрадли- вець Екегарт». - Один раз спав у замку князя Сапіги, один раз, бувши в резерві, спав перед самісінькими австрійськими батареями, що вели вогонь, один раз - у селянській хаті, де в кожному з двох ліжок праворуч і ліворуч під стінами спало по двоє жінок, за грубою - дівчина, а на підлозі восьмеро солдатів. - Покара для солдатів. Стояти прив’язаним до дерева, доки посинієш.
12 листопада. Батько й мати, що сподіваються від дітей вдячності (є навіть такі, що її вимагають), нагадують лихварів, які охоче ризикують грішми, аби лиш одержати свої відсотки.
24 листопада. Вчора на Тухмахерґасе, де біженцям із Ґаліції роздають стару білизну й одіж. Макс, пані Брод92, пан Хаїм Нагель. Розважливість, терплячість, привітність, старанність, балакучість, дотепність, надійність пана Нагеля. Люди, які наповнюють своє коло так, що здається, ніби їм має вдаватися все в цілому колі всесвіту, одначе їхня досконалість саме в тому й полягає, що за межі свого кола вони не сягають.
Розумна, жвава, горда й скромна пані Каннеґіссер із Тарнова, яка просила тільки дві ковдри, але гарні, і якій, попри Максове протегування, дісталися все ж таки старі й брудні, хоч добротні нові ковдри лежали в окремій кімнаті, де взагалі зберігалися всі добрі речі для людей обраних. Добрих ковдр їй не схотіли дати ще й через те, що вони були їй потрібні тільки
