8 грудня. Учора, вперше по тривалій перерві, був здатний, без сумніву, добре працювати. І все ж написав тільки першу сторінку розділу про матір94, бо вже дві ночі майже не спав, бо вже зранку починала боліти голова, бо я надто боюся завтрашнього дня. Знов усвідомив, що все, написане уривками й менше ніж за півночі (а то й менше ніж за цілу ніч), — неповноцінне й що на цю неповноцінність я приречений самими умовами свого життя.
9 грудня. Зустрічався з Е. К. із Чикаго. Він просто-таки зворушливий. Опис його спокійного життя. Від восьмої до пів на шосту - на контрольному пункті. Перегляд відправлень у трикотажному відділі. П’ятнадцять доларів на тиждень. Два тижні відпустка, з них оплачують один тиждень, через п’ять років оплачують і другий. Свого часу, коли в трикотажному відділі було мало роботи, він допомагав у велосипедному. За день там продають триста велосипедів. Оптова крамниця, в якій десять тисяч службовців. Покупців вербують тільки шляхом розсилання каталогів. Американці охоче переходять з однієї роботи на іншу, влітку взагалі не дуже прагнуть працювати, але він не любить міняти роботу, він не бачить у цьому ніякого зиску, тільки час гаєш та гроші тринькаєш. Досі він працював у двох місцях, у кожному по п’ять років, і коли повернеться - в нього відпустка необмежена, - то тільки на попереднє місце, він там завше знадобиться, щоправда, там завше можуть обійтися й без нього. Вечорами він переважно вдома, партія в скат зі знайомими, щоб розважитись - часом на годинку в кіно, влітку прогулянка, в неділю поїздка до озера. Одружуватись він остерігається, хоч йому вже тридцять чотири роки, адже американки нерідко виходять заміж тільки заради того, щоб потім розлучитися,—для них це дуже просто, але для чоловіка дуже дорого.
13 грудня. Замість працювати - я написав тільки одну сторінку (екзегеза леґенди), - перечитував готові розділи, й вони здалися мені досить непоганими. В голові постійно думка про те, що за почуття задоволення й щастя, яке мені дає, скажімо, особливо легенда, треба платити, до того ж, щоб ніколи не тішитися перепочинком, платити заднім числом.
На днях у Фелікса. Повертаючись додому, сказав Максові, що на смертному одрі я, якщо тільки не дуже болітиме голова, лежатиму вельми задоволений. Забув іще додати, а потім уже вмисне не сказав, що найкраще з написаного мною ґрунтується на готовності померти задоволеним. У всіх таких вдалих і глибоко переконливих місцях завжди йдеться про те, що хтось помирає, що йому дуже важко, що в цьому він вбачає несправедливість чи принаймні жорстокість щодо себе і що читача - в кожному разі, так мені здається - це має зворушити. Але для мене, який гадає, що на смертному одрі лежатиме задоволений, такі описи - потайна гра, я навіть радію можливості у вмирущому вмерти, свідомо користаюся з уваги читача, зосередженої на смерті, у мене куди ясніший розум, ніж у нього, хто, як мені здається, на смертному одрі скаржитиметься, і через те мої скарги найдосконаліші, вони й не уриваються раптово, як це буває зі справжніми скаргами, а тривають прекрасно й чисто. Так я завжди скаржився матері на свої страждання, що були зовсім не такі глибокі, якими поставали в скаргах. Щоправда, перед матір’ю мені не потрібно було виявляти стільки майстерності, як перед читачем.
14 грудня. Жалюгідні потуги повзти в роботі вперед - можливо, в її найважливішому місці, коли так бракує бодай однієї гарної ночі.
Пополудні в Баума. Він дає уроки гри на фортепіано невеличкій блідій дівчинці в окулярах. Хлопчик нишком сидить у напівтемряві на кухні й недбало грається якимсь незбагненним предметом. Враження глибокого задоволення. Особливо порівняно з копошінням високої покоївки, яка миє в цеберку посуд.
Поразки в Сербії, безголове командування.
19 грудня. Учора майже в нетямі писав «Сільського вчителя»95, але побоявся сидіти довше, ніж за чверть до другої, острах був обгрунтований, я майже не спав, тільки провалювався тричі в короткий сон, а тоді в конторі був у відповідному стані. Вчора батькові докори щодо заводу: «Це ти мене втягнув». Потім пішов додому й спокійно три години писав, усвідомлюючи, що моя провина безперечна, хоч і не така велика, як її подає батько. Сьогодні, в суботу, не пішов на
