просто, скажімо, користолюбство - супроти них користолюбство здаватиметься ідеалом добра й красоти. Бруд, що його виявиш, існуватиме задля самого себе, ти усвідомиш, що з’явився на світ, наскрізь просякнутий цим тягарем, і через нього ж таки, невпізнаний чи надто добре розпізнаний, відійдеш знов. Цей бруд буде найглибшим шаром, до якого можна дістатись, але складатиметься цей найглибший шар не з лави, а з бруду. Він буде найнижчим і найвищим, і навіть породжені самоаналізом сумніви невдовзі стануть такі мляві й самовдоволені, як ото свиня, що викачується в гноївці.
9 лютого. Учора й сьогодні трохи писав. Собача історія.
Щойно перечитав початок. Це щось жахливе, від нього болить голова. Незважаючи на всю правдивість, воно зле, дріб’язкове, механічне; рибина, що ледве дихає на мілині. Я пишу свого «Бувара і Пекюше» надто передчасно. Якщо обидва елементи - найвиразніше вони проступають у «Кочегарі» й «Виправній колонії» - не поєднаються, мені кінець. Та чи є надія, що вони поєднаються?
Нарешті винайняв кімнату. В тому самому будинку на Білекґасе.
10 лютого. Перший вечір. Сусід годинами розмовляє з господинею. Обоє говорять тихо, господиня майже нечутно, і це ще гірше. Робота, що два дні тому нарешті пішла, знов перервалась, і хтозна на скільки. Справжній відчай. Невже так у кожній квартирі? Невже така безглузда й неодмінно смертельна біда очікує мене в кожної господині, у кожному місті? Дві кімнати мого класного наставника в монастирі. Але відразу впадати у відчай безглуздо, краще пошукати виходу, хоч би як... ні, це не суперечить моїй вдачі, в мені ще є трохи юдейської впертості, однак вона дає переважно протилежні наслідки.
Г
14 лютого. Безмежна притягальна сила Росії. Краще, ніж трійця Ьголя, її виражає картина великої неозорої річки з жовтуватою водою, а, повсюди здіймаються хвилі, хоч і не дуже високі. На берегах - резлюдний розкошланий степ, пожухла трава. Ні, це нічого не (виражає, скоріше все гасить, г
Сен-сімонізм.
15 лютого. Все зупинилося. Поганий, непродуманий розподіл часу. Квартира мені все псує. Сьогодні знов прислухався до уроку французької в господининої дочки.
16 лютого. Не знаходжу собі місця. Так ніби все, що я мав, мене покинуло, а якщо й повернеться, то навряд чи воно мене задовольнить.
22 лютого. Нездатність цілковита й з усіх поглядів.
25 лютого. Після кількаденного безперервного головного болю нарешті трохи вільніший і впевненіший. Якби я був чужою людиною, що спостерігає збоку за мною й за плином мого життя, то мусив би сказати, що все має скінчитись без наслідку, змарноване в безугавних сумнівах, із творчим характером лише в самокатуваннях. Але я, як особа зацікавлена, все ж таки сподіваюся.
1 березня. Після кількатижневих приготувань і побоювань з великими труднощами відмовився від квартири, відмовився без особливих причин, адже тут досить спокійно, я просто ще не почав по- справжньому працювати й через те не відчув достатньою мірою ні спокою, ні неспокою. Від квартири я відмовився скоріше через власний неспокій. Я хочу мучитись, хочу, щоб мій стан весь час змінювався, мені здається, що мій порятунок у перемінах, а ще мені здається, що ці невеликі переміни, крізь які люди проходять звичайно в напівсні, а я завдяки напруженню всіх своїх розумових сил, можуть підготувати мене до переміни великої, яка мені, мабуть, потрібна. Я перебираюся до квартири, багато в чому, без сумніву, гіршої. І все ж сьогодні
