обидва службовці (він - кращий), в обох украй одноманітне життя, обидва не розвиваються й залишаються до самого кінця молоді («молоді» можна замінити точнішим словом - «законсервовані»), обом загрожує божевілля, він, далекий від євреїв, нечувано мужній, нечувано відчайдушний (із цього можна зробити висновок, як небезпечно йому загрожує божевілля), знайшов порятунок у церкві, його до кінця, наскільки можна судити, триматимуть на повідку, а сам він, схоже, вже багато років ні за що не тримається. На його щастя чи біду, різниця в тому, що він мав менший, ніж я, художній хист, а отже, замолоду міг би вибрати кращий шлях, його не так розривало на шматки, зокрема й порожній гонор. Чи боровся він (із самим собою)
за жінок, не знаю; в одному його оповіданні, яке я читав, є натяк на це, крім того, коли я був малим, про нього щось таке розповідали. Я знаю про нього надто мало, а запитувати про це не важусь. А втім, досі я легковажно писав про нього, як про живого. Неправда також, що він не був добрий, я ніколи не помічав у ньому й крихти скупості, заздрощів, ненависті, жадібності; а для того, щоб самому допомагати іншим, він був, певно, надто слабкий. Він був безмежно невинніший від мене, тут навіть шкода й порівнювати. В деталях він був карикатурою на мене, але в головному - я карикатура на нього.
23 січня. Знов опосіла тривога. Звідки? Від звичайних думок, які швидко забуваються, але тривогу вони залишають незабутню. Мені легше назвати не самі думки, а місця, де вони зринають, одна з ним, приміром, зайшла мені в голову на вузенькій, порослій травою стежці, що веде вздовж Старо-Нової синагоги. Тривога виникає і в передчутті досить непоганого стану, який - несміливо й на чималій відстані - час від часу пробує наблизитись. Тривога й через те, що нічне рішення залишається тільки рішенням. Тривога через те, що досі моє життя було тупцянням на одному місці, розвивалося, в кращому разі, так, як розвивається дупластий, приречений зуб. З мого боку не було ані найменшої, бодай певною мірою виправданої спроби налагодити своє життя. Мені, як і кожній людині, немовби було дано центр кола, і я, як і кожна людина, мав вибрати собі остаточний радіус, щоб потім окреслити чудове коло. Натомість я раз у раз набирав перед радіусом розгону, але знов і знов одразу зупинявся. (Приклади: фортепіано, скрипка, мови, Германістика, антисіонізм, сіонізм, давньоєврейська мова, садівництво, столярування, література, спроби одружитися, власна квартира.) Середина уявного кола геть утикана початими радіусами, там уже нема місця для нової спроби, «нема місця» - це вік, пошарпані нерви, «нема місця для спроби» - це кінець. А коли я, траплялося, проводив свій радіус трохи далі, ніж звичайно, скажімо, коли вивчав право чи заручався, то все виявлялося саме на оте «трохи» гірше, а не краще.
Розповів М. про ніч, цього мало. Із симптомами змирися, на симптоми не нарікай, поринь у страждання.
На серці тривожно.
24 січня. Щастя молодих і літніх одружених чоловіків, що працюють у нашій конторі. Мені воно недоступне, а якби й було доступне, то стало б нестерпним, і все ж це - єдине, чим я був би схильний насититись.
Зволікання перед народженням. Якщо існує переселення душ, то я ще не на найнижчому ступені. Моє життя - це зволікання перед народженням.
І' Стійкість. Я не хочу розвиватися в певний спосіб, я хочу в інше місце, насправді це - оте «прагнення до іншої зірки», але мені було б Ьосить стояти впритул біля самого себе, мені було б досить, якби місце, де стою, я міг сприймати як інше місце.
( Розвивалося все просто. Коли я ще був задоволений, я хотів бути |незадоволеним і всіма приступними мені засобами
