потрапляє в залежність від автомобіліста, той просто посилає по поліцейського; помічник пекаря залишає свого трицикла на автомобіліста, а цей і без супротивника не кидає змальовувати те, що сталося, і то не з лихим наміром привернути на свій бік однодумців, бо йому це не потрібно. Позаяк краще розповідається тоді, коли куриш, він скручує собі сигарету. У кишені в нього цілий тютюновий склад. Тих, що надходять, людей в уніформі, навіть якщо ця просто прислуга, підводять неодмінно спершу до автомобіля, тоді до трицикла, а вже потім розповідають про деталі. Коли з боку котрогось із тих, що стоять далі в натовпі, чується заперечення, автомобіліст відповідає, зводячись навшпиньки - щоб подивитися тому в обличчя. Згодом виявляється, що водити людей туди-сюди між автомобілем і трициклом надто незручно, тому автомобіль відкочують у вуличку й ближче до тротуару. Зупиняється ще один, цілий, трицикл, і водій оглядає картину. Ніби на доказ того, яка це важка справа - водити автомобілі, посеред майдану зупиняється великий омнібус. Спереду люди починають порпатися в двигуні. Перші біля машини схиляються пасажири, вони повиходили з неї, щиро перейнявшись її долею. Автомобіліст тим часом трохи дав лад на майдані й відкотив ближче до тротуару й трицикла. Загальний інтерес до пригоди згасає. Люди, що підходять, уже мусять здогадуватися, що ж, власне, сталось. Автомобіліст із кількома першими глядачами, потрібними як свідки, відійшов убік і тихенько гомонить із ними. Але де ж тим часом вештається той нещасний хлопчина? Нарешті він з’являється вдалині й простує разом з поліцейським через майдан. Нетерпіння ніхто не виказує, але зацікавлення одразу зростає знов. Надходять багато нових глядачів, які сподіваються на дурничку дістати величезне задоволення, коли складатимуть протокол. Автомобіліст полишає свій гурт і йде назустріч поліцейському, який одразу приступає до справи з таким самим спокоєм, який решта учасників знайшли аж після того, як півгодини прочекали. Протокол починають складати, не довго зволікаючи. Так само жваво, як це може зробити робітник-будівельник, поліцейський дістає із записника старий, брудний, але незаповнений формуляр, занотовує імена учасників, назву пекарної фірми й, щоб не припуститися помилки, обходить, пишучи, трицикла. Підсвідоме й безпідставне сподівання присутніх на те, що поліцейський швидко й по- діловому завершить справу, обертається на втіху від подробиць протоколу. Часом його складання заходить у глухий кут. Поліцейський щось переплутав у протоколі й, намагаючись виправити цю помилку, іноді нічого іншого не чує й не бачить. Річ у тім, що він почав запов
нювати формуляр від того місця, від якого робити це з певних причин не мав права. Але це таки сталось, і він усе дивується з цього й дивується. Він знов і знов перекидає аркуш на другий бік, щоб переконатися, що почав протокол справді не так. Але потім, забувши про хибний початок, заходжується писати в іншому місці, проте графа закінчується, він енергійно повертає аркуш так і сяк, оглядає його й не розуміє, де ж писати далі. Внаслідок цього настає спокій, але його в жодному разі не можна порівняти з тим спокоєм, що його перед цим досягли самі учасники події.
ПОДОРОЖ ВАЙМАР - ЮНҐБОРН152
П’ятниця, 28 червня. Від’їзд, вокзал державної залізниці. Самопочуття добре. «Соколи» затримують відхід потягу. Роздягся, випроставсь на повний зріст на лавці. Берег Ельби. Мальовнича місцевість, вілли, все нагадує узбережжя озера. Дрезден. Повсюду безліч свіжих товарів. Обслуговують акуратно, коректно. Спокійні розмови. Завдяки бетоновій технології будівлі мають масивний вигляд, в Америці, наприклад, ця технологія дає не такі наслідки. Загалом спокійна, мармурована колами на воді течія Ельби.
Ляйпциґ. Розмова з нашим носильником. Готель «Опель». Половина нового вокзалу. Гарна руїна старого. Загальна кімната. Від четвертої години поховані живцем, позаяк Макс через гуркіт позачиняв вікна. А гуркіт страшний. Звук такий, наче одна підвода тягне за собою другу. На асфальті стукіт копит лунає так, ніби то біжать коні на перегонах. Віддаляється дзеленькіт трамвая, своїми перервами позначаючи вулиці й майдани. Вечір у Ляйпциґу. Топографічний інстинкт у Макса, моя розгубленість. Зате на княжому будинку я виявив гарний еркер, що згодом підтвердив і путівник. Нічні роботи на
