вікна й забороняє нам із Максом - ми саме стоїмо біля камери тільки вдвох - фотографувати. Але ж ми й не фотографуємо! Мати була тоді ще привітна.
Якщо не брати до уваги шкіл і тих, хто не платить, щороку сюди приїздять тридцять тисяч чоловік. - Купальня. Серйозні, спокійні спортивні змагання дітей.
Пополудні - бібліотека великого герцога. Погруддя роботи Тріп- пеля. Похвала екскурсовода. Великий герцог, якого не можна не впізнати. Масивне підборіддя, товсті губи, рука між ґудзиками застебнутого мундира. Погруддя Ґьоте роботи Давида [Д’Анже] - скуйовджений, відкинутий назад чуб, велике, напружене обличчя. Спроба Ґьоте перетворити палац на книгозбірню. Погруддя Пассова (вродливий кучерявий юнак), Захаріаса Вернера, вузьке, допитливе обличчя, що виступає наперед. Ґлюк. Вилитий за життя. В роті дірки від трубок, крізь які він дихав. Робочий кабінет Ґьоте. З дверей виходиш просто до саду пані фон Штайн. Сходи, що їх без жодного цвяха зробив із велетенського дуба якийсь арештант.
Прогулянка в парку з тесляровим сином Фріцом Венскі. Його поважні розмови. Розповідаючи, він хльоскає дубцем по кущах. Він теж буде теслярем і мандруватиме. Тепер уже не мандрують так, як за батькових часів, залізниця людей розбещує. Щоб стати екскурсоводом, треба знати мови, отже, або вивчати їх у школі, або купляти відповідні книжки. Те, що йому відомо про парк, він або вивчив у школі, або почув від екскурсоводів. Зайві зауваження екскурсоводів, які не стосуються загальної теми, наприклад, про римський будинок не сказано нічого, крім того, що: «Двері були призначені для постачальників».
Хатина з кори. Пам’ятник Шекспіру. Діти навколо мене на Карлс- плац. Розмови про морський флот. Які діти поважні. Розмови про корабельні катастрофи. Перевага дітей. Обіцянка влаштувати бал. Роздавання печива. Концертне виконання «Кармен» у парку. Весь сповнений цим.
Четвер, 4 липня. Будинок Ґьоте. Обіцяне побачення підтвердила гучним «так». Вона визирала з воріт. Хибне пояснення щодо цього, адже вона визирала з воріт і при нас. Я перепитав іще раз: «Навіть як ітиме дощ?» - «Так».
Макс їде в Єну до Дідерікса. Я - до княжого склепу. З офіцерами. Над домовиною Гьоте - золотий лавровий вінець, виготовлений 1882 року на пожертви німецьких жінок у Празі. Знов зустрів усіх на кладовищі. Могила родини Ґьоте. Вальтер фон Ґьоте, народився 9 квітня 1818 року у Ваймарі, помер 15 квітня 1885 року в Ляпциґу, «разом із ним згас рід Ґьоте, чиє ім’я переживе всі часи»; напис на надгробку пані Кароліни Фальк: «Коли Бог забрав семеро її власних дітей, вона стала матір’ю чужим дітям. Бог утре всі сльози на її очах». Шарлотта фон Штайн: 1742-1827.
Купальня. Пополудні не спав, щоб не втратити з очей непевну погоду. На побачення вона не прийшла.
Макса застаю одягненим у ліжку. Обидва нещасні. Якби ж можна було вихлюпнути страждання за вікно.
Увечері Гіллер зі своєю матір’ю. - Я вискакую з-за столу, бо мені здалося, що побачив її. Помилився. Потім усі перед будинком Ґьоте. Привітався з нею.
П’ятниця, 5 липня. Марний похід до будинку Ґьоте. - Архів Ґьоте - Шіллера. Листи від Ленца. Лист франкфуртських громадян до Ґьоте від 28 серпня 1830 року:
«Декотрі громадяни старого міста на Майні, що здавна звикли стрічати день 28 серпня з келихом у руці, склали б хвалу небесам, якби дістали змогу в межах Вільного міста особисто вшанувати рідкісного франкфуртця, який цього дня з’явився на світ Божий.
