- Галлє, маленький Ляйпциґ. Тут і в Галлє ці парні дзвіниці, які високо в небі з’єднані між собою вузенькими дерев’яними місточками. - Вже сама думка, що ці рядки ти прочитаєш не відразу, а тільки згодом, сповнює мене такою невпевненістю. - В Галлє члени клубу велосипедистів збираються на базарному майдані, щоб виїхати на прогулянку за місто. Важко оглядати самому місто, ба навіть лише одну вулицю.
Добрий вегетаріанський обід. На відміну від решти господарів ресторанів саме вегетаріанському господареві вегетаріанство не вадить. Перепуджені люди, що підступають до тебе якось ізбоку.
Від’їзд із Галлє з чотирма празькими євреями: двоє - приємні, веселі, кремезні літні чоловіки, один схожий на д-ра K., другий на мого батька, тільки багато нижчий, тоді ще один кволий, розморений від спеки молодик і його бридка, міцно збита молода дружина, чиї риси обличчя мовби запозичені в родини X. Читає тримарковий ульштайнівський роман Іди Бой-Ед із прекрасною, придуманою, мабуть, самим Ульштайном назвою «Мить у раю». Її чоловік питає, чи подобається їй книжка. Але вона тільки почала читати, «dato не можна нічого сказати». Добрий німець із сухою шкірою й білявою бородою, яка гарно обрамляє щоки й підборіддя, бере на диво приязну участь у всьому, що відбувається серед цих чотирьох.
Залізничний готель, кімната внизу з вікном на вулицю й палісадником попереду. Дорога до міста. Дуже, дуже старе місто. Фахверкові будівлі своїми конструкціями розраховані, здається, на багато-багато років. Балки повсюди прогинаються, фільонки провисають або випинають, але загалом усе тримається і з часом хіба що хилиться набік, але внаслідок цього стає ще міцнішим. Я зроду не бачив, щоб люди так гарно прихилялися до вікон. Середні перетинки у вікнах також здебільшого закріплені. До них прихиляються плечем, навколо них крутяться діти. В одному глибокому коридорі на нижніх східцях сидять дебелі дівчата, порозправлявши свої вихідні сукні. Драхенвег, Катценплан. У парку з маленькими дівчатками на лавці, яку ми захищаємо від хлопчиків як «дівчачу». Польські євреї. Діти обзивають їх «іциками» й не хочуть одразу після них сідати на лавку. Єврейський заїзд >Ш. з давньоєврейською вивіскою. Це - занедбана, схожа на замок будівля з широкими сходами, що привільно виступають із вузенької вулички.
На сходах перед будинком люди у вранішніх халатах. Давні, позбавлені будь-якого сенсу написи. Продумав можливості, як повною мірою бути нещасливим на цих вулицях, майданах, лавках у парку, на березі річки. Хто в змозі плакати, нехай приходить сюди в неділю. Ввечері, протинявшись п’ять годин у готелі, сидів на терасі біля невеличкого скверу. За сусіднім столиком - господарі з молодою, жвавою жінкою, схожою на вдову. Щоки аж надто худі. Зачіска з проділом і скуйовджена.
8 липня. Мій будинок називається «Рут». Опоряджений практично. Чотири ніші, четверо вікон, одні двері. Досить тихо. Тільки десь по- одаль грають у футбол, голосно співають птахи, перед моїми дверима мовчки лежать голяка кільки людей. Усі, крім мене, без плавок. Прекрасна свобода. У парку, в читальні та в інших місцях можна побачити гарненькі, повненькі ніжки.
9 липня. Добре виспався у відкритій на три боки хижі. Я можу прихилитися до своїх дверей, як власник будинку. Хоч би коли підвівся серед ночі, завжди чую, як навколо хижі в траві копошаться пацюки чи пурхають птахи. Вкритий плямами, мов леопард, господар. Учора ввечері доповідь про одяг. Китаянкам калічать ноги, щоб у них росли більші сідниці.
Лікар, колишній офіцер, на вигляд манірний, божевільний, тонкосльозий, сміється якось безцеремонно. Хода розгониста. Послідовник маздазнану. Обличчя створене для того, щоб бути поважним. Гладенько виголений, губи міцно стулені. Виходить із свого лікарського кабінету, ти поминаєш його й ступаєш досередини. «Входьте, прошу!» - сміється він услід. Забороняє мені
